Доклад о формировании здоровьесберегающих навыков и умений во время уроков физической культуры

ДОКЛАД О ФОРМИРОВАНИИ ЗДОРОВЬЕСБЕРЕГАЮЩИХ НАВЫКОВ И УМЕНИЙ ВО ВРЕМЯ УРОКОВ ФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ.

Учитель : Миськив Нелли Александровна

ВСТУПЛЕНИЕ

ФОРМИРОВАНИЕ ФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ.

Физическая культура-это сложившийся образ жизни человека, направленный на укрепление здоровья, закалку организма, гармоничное развитие форм, функций и физических возможностей человека, формирование жизненно важных двигательных навыков и умений.

Содержание работы по воспитанию физической культуры школьников включает деятельность, обеспечивающую:

1. Морфологическое и функциональное усовершенствование организма, закрепление его устойчивости перед неблагоприятными условиями внешней среды, предупреждение заболеваний и здравоохранение.
2.Формирование и совершенствование основных двигательных качеств. Способность человека к выполнению многих действий обеспечивается высоким и гармоничным развитием всех физических качеств: силы (способности преодолевать внешнее сопротивление или противодействовать ему за счет мускульных усилий), выносливости (способности выполнять работу длительное время), ловкости (способности быстро усваивать новые движения и успешно действовать в изменяющихся условиях), скорости (способности выполнять движения за минимальное время).
3. Формирование жизненно важных двигательных умений и навыков: бега, прыжков, плавания, хождения на лыжах.

4. Воспитание устойчивого интереса и потребности в систематических занятиях физической культурой. В основе здорового образа жизни лежит постоянная внутренняя готовность личности к физическому самосовершенствованию. Для формирования такой готовности необходимо организовать детскую подвижность, моторику в правильных формах, дать ей разумный выход. Интерес и удовольствие, которые учащиеся получают в процессе физических упражнений, постепенно переходят в привычку систематически заниматься ими, которая затем превращается в постоянную потребность.
5.Приобретение необходимого минимума знаний в области гигиены и медицины, физической культуры и спорта. Учащиеся должны иметь четкое представление о режиме дня, гигиене питания, сна, значен- физической культуры и спорта для укрепления здоровья, и поддержания высокой работоспособности, о гигиенических правилах занятий физическими упражнениями, гигиенических требованиях закалки. В то же время они овладевают приемами самоконтроля по своей работоспособности, утомляемости, общему чувству.
Основными средствами воспитания физической культуры учащихся являются физические упражнения, природные и гигиенические факторы. Под физическими упражнениями понимают двигательные действия, специально организованные и сознательно выполняемые в соответствии с содержанием физической культуры. К физическим упражнениям относится гимнастика, игры, туризм, спорт.

С педагогической точки зрения ценность гимнастики заключается в том, что она способна избирательно влиять на организм или на развитие его основных систем и функций. Гимнастика бывает основной, гигиенической, спортивной, художественной, производственной, лечебной. Согласно учебной программе по физической культуре ученики занимаются преимущественно основной гимнастикой (построение и перешикивание, упражнения с предметами и без них, ходьба, бег, прыжки, метание, элементарные акробатические упражнения и т.д.). Она развивает физические силы ребенка, сообразительность, ловкость, инициативу.

Спорт. в отличие от физической культуры, спорт всегда связан с достижением максимальных результатов в отдельных видах физических упражнений. На тренировках и особенно на соревнованиях ученики преодолевают значительные физические и нервные нагрузки, проявляют и развивают двигательные и морально-волевые качества.
Природные факторы-солнечные лучи, воздух, вода выступают неотъемлемым компонентом всех видов двигательной деятельности учащихся, усиливая оздоровительное воздействие на них. Кроме того, они являются источником специально организованных процедур: солнечных и воздушных ванн, обтираний, обливаний.
Гигиенические факторы требуют строгого соблюдения санитарно-гигиенических требований при проведении физкультурных занятий, в учебном труде, отдыхе, питании и др.; В строительстве, реконструкции, благоустройстве, содержании школьных помещений, спортивных залов, рекреационных и вспомогательных помещений (Оптимальная площадь, мировой и тепловой режим, регулярное проветривание, влажная уборка); в подборе орудий, инвентаря и оборудования (по размерам, весу и обустройству они должны соответствовать возрасту и полу учащихся) для занятий физическими упражнениями; в соблюдении режима дня, который определяет строгий распорядок и целесообразное чередование труда и отдыха.

Значительные возможности для физического развития и образования детей в области физического усовершенствования имеет внеклассная работа: кружки, секции, оздоровительные центры, соревнования, спортивные праздники и др.
В основе процесса формирования физической культуры школьников должны лежать глубокие мировоззренческие, культурологические идеи о смысле человеческой жизни. Он строится на утверждении идеала здоровой гармонично развитой личности и поэтому играет особую роль в формировании здорового образа жизни.

Из истории здоровьесберегающих технологий время не стоит на месте. Человечество всегда находится в поисках новых идей и этот процесс начинается именно со школьной парты. Время меняет стандарты, стереотипы, потребности, и сегодня школа тоже нуждается в реформировании. А это долгий, хлопотный процесс. Человек тем и отличается от насекомого и пчелы, что строит не по существующим, естественным инстинктам, а по рожденным творчеством проектам в видении прекрасного и гармоничного. Когда-то целью школы было научить как можно больше людей читать и писать. Сейчас-это уровень начальной школы. А общие цели-совсем другие.

В школе преподается множество предметов, но информационное пространство сегодня почти безгранично (телевидение, радио, интернет), поэтому учитель перестает быть единственным источником знаний. А целью современной школы является подготовка детей к жизни. Каждый ученик должен получить во время обучения знания, которые понадобятся ему в будущей жизни. Осуществление указанной цели возможно при условии внедрения технологий здоровьесберегающей педагогики. Основная цель современной школы заключается в формировании здоровой личности. Здоровой как физически, так и духовно. Поэтому каждая школа сегодня ищет свой путь изменений в пространстве улучшения качества образования и воспитания. В соответствии с Методическими рекомендациями по изучению физической культуры важным признаком современного урока является использование здоровьесберегающих технологий.

Национальная Доктрина развития среднего образования в ХХ веке предусматривает решение следующих проблем:

- воспитание морально и физически здорового человека;

- формирование у учащихся научного мировоззрения, представления и понимания научной картины мира живой природы на основе осознания понятий и закономерностей взаимосвязи безопасного поведения человека, здорового образа жизни, ценить собственную жизнь и жизнь других. Здоровье, по определению Всемирной организации здравоохранения, - это состояние полного физического, психического и социального благополучия, а не просто отсутствие болезней или физических недостатков.

Следовательно, здоровье-единство физического, психического, духовного, социального, интеллектуального и творческого аспектов здоровья, а не только отсутствие болезней или физических недостатков. В своих трудах выдающийся педагог В. А. Сухомлинский писал:» опыт убедил нас в том, что примерно у 85% всех неуспевающих учеников главная причина отставания в учебе – плохое состояние здоровья, какое-то недомогание или заболевание, чаще всего совсем незаметное и такое, что можно вылечить только совместными усилиями матери, отца, врача и учителя".

По мнению великого педагога, школа и учитель в частности должны принимать активное участие в сохранении здоровья учащихся. Учитель, обладая современными педагогическими знаниями, при постоянном взаимодействии с учениками, их родителями, медицинским работником и школьным психологом, должен планировать и организовывать свою деятельность с учетом приоритетов сохранения и укрепления здоровья всех субъектов педагогического процесса. Почему мы обращаемся сегодня к теме здоровьесбережения в школе? Потому что здоровье детей-один из основных источников счастья, радости и полноценной жизни родителей, учителей, общества в целом.

Для России главной проблемой, которая связана с будущим государства, является сохранение и укрепление здоровья детей и учащейся молодежи. Заботу вызывает резкое ухудшение состояния физического и умственного развития подрастающего поколения, снижение уровня рождаемости и продолжительности жизни, рост смертности, особенно детской, а также отсутствие мотивации к сохранению и укреплению здоровья. При этом больше всего страдают незащищенные слои населения, которые сейчас лишены возможности жизненного самоопределения и самореализации, что приводит к их социальной дезадаптации.

Учитель-предметник, обладая современными педагогическими знаниями, в постоянном взаимодействии с учениками, их родителями, медицинскими работниками, школьным психологом, классным руководителем, должен планировать и организовывать свою деятельность с учетом приоритетов сохранения и укрепления здоровья всех субъектов педагогического процесса. Здоровье ребенка, его социально – психологическая адаптация, нормальный рост и развитие во многом определяются средой, в которой он живет.

Для дитини 6 – 17 років таким середовищем є школа, оскільки тут дитина проводить 70% часу. Існують різні визначення здоров’я та підходи до його збереження та зміцнення в педагогіці. Згідно визначенню Всесвітньої організації охорони здоров’я: “Здоров’я – це стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не просто відсутність хвороб або фізичних вад”. ,,Мати гарне здоров’я – це мати почуття найвищого блаженства, що дозволяє людині говорити із задоволенням: ,,Я почуваю себе чудово! Я живу чудово!” – писав творець однієї з популярних сьогодні систем оздоровлення Бречч. Відомо, що основна мета життя – щастя. Але до нього веде одна дорога - міцне здоров’я. Здорова людина любить життя. Вона рідко буває нещасливою. Важко уявити собі у числі активних і повноцінних учасників навчально-виховного процесу дитину або вчителя, у яких постійно болить голова, які знаходяться у постійній нервовій напрузі, всього бояться... Здоров’я – єдність соматичного, психічного, духовного, соціального, інтелектуального та творчого аспектів здоров‘я, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад.

Фізичне здоров’я складає організм людини як біологічну систему: органи і системи життєзабезпечення, їхні функції та здоровий стан, фізична діяльність і біохімічні процеси, гігієна тіла, рухова активність, здорове харчування, генетичне і репродуктивне здоров’я, профілактика хвороб, фізичний розвиток.

ПОНЯТТЯ ,,ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧІ ТЕХНОЛОГІЇ”

Поняття ,,здоров’язберігаючі технології” об’єднує в собі всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я учнів. У ході розробки проекту вчителями ретельно опрацьована теоретична база. Під здоров’язберігаючими технологіями вчені пропонують розуміти: - сприятливі умови навчання дитини в школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання); - оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм); - повноцінний та раціонально організований руховий режим. Впровадження здоров’язберігаючих освітніх технологій пов’язано з використанням медичних (медико-гігієнічних, фізкультурно-оздоровчих, лікувально-оздоровчих), соціально-адаптованих, екологічних здоров’язберігаючих технологій та технологій забезпечення безпеки життєдіяльності. Аналіз класифікацій існуючих здоров’язберігаючих технологій дає можливість виокремити такі типи (за О. Ващенко): - здоров’язберігаючі – технології, що створюють безпечні умови для перебування, навчання та праці в школі та ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм), відповідність навчального та фізичного навантажень можливостям дитини; - оздоровчі – технології, спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я: фізична підготовка, фізіотерапія, ароматерапія, загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія, музична терапія; - технології навчання здоров’ю – гігієнічне навчання, формування життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів тощо), профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами, статеве виховання. Ці технології реалізуються завдяки включенню відповідних тем до предметів загально навчального циклу, введення до варіативної частини навчального плану нових предметів, організації факультативного навчання та додаткової освіти; - виховання культури здоров’я – виховання в учнів особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про здоров’я як цінність, посиленню мотивації на ведення здорового способу життя, підвищенню відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я родини. Здоров’язберігаючі технології навчають дітей жити без конфліктів. Навчають укріплювати, зберігати своє і цінити чуже здоров’я. Ці технології прищеплюють дітям принципи здорового способу життя, посилюють мотивацію до навчання. Урок – це основна структурна одиниця навчального процесу. Урок у здоров’язберігаючих технологіях повинен не викликати в учнів погіршення здоров’я. Сучасний урок – це урок інноваційний, який викликає в учнів і вчителів задоволення, стимулює цікавість, творчість. Усе це досягається різноманітними формами роботи з використанням інтерактиву та інноваційних технологій. Психічне здоров’я утворюють позитивні емоції і почуття, воля, самосвідомість, самовиховання, мотивація поведінки, стреси, психотравми, резерви психологічних можливостей людини, запобігання шкідливих звичок, формування гігієнічних навичок і позитивних звичок. Духовне здоров’я – це здоров’я в системі загальнолюдських цінностей, ідеал здорової людини, традиції культури українського народу,розвиток позитивних духовних рис, духовні цінності й засоби розвитку духовності. Соціальне здоров’я - соціальні потреби та інтереси, етика родинних зв’язків, наслідки антисоціального ставлення до довкілля, соціальне забезпечення життєво важливих потреб, соціальна адаптація, здоров’я нації, формування потреби вести здоровий спосіб життя. Інтелектуальне здоров'я - це можливість відкрити наші уми для нових ідей та досвіду, які можуть допомогти в поліпшенні особистої, групової та суспільної взаємодії. На шляху до інтелектуального здоров'я необхідно витрачати більше часу на навчання, наприклад читання книг, журналів і газет, для того щоб бути в курсі поточних питань та ідей. Одним із складових здоров‘я є і творчість. Тому що саме творчий підхід до вирішення будь- яких життєвих проблем, завдань робить людину здоровою. Ось чому створення у школі здоров‘язберігаючого середовища є актуальною. Ключовими компетентностями, що сприяють здоров’ю, якими повинні володіти учні для успішної соціалізації, є наступні: - навички раціонального харчування; - навички рухової активності та загартування; - санітарно-гігієнічні навички;- навички організації режиму праці та відпочинку; - навички самоконтролю; - навички мотивації успіху та тренування волі; - навички управління стресами; - навички ефективного спілкування; - навички попередження конфліктів; - навички співчуття (емпатії); - навички поведінки в умовах тиску; - навички співробітництва; - навички самоусвідомлення та самооцінки; - визначення життєвих цілей і програм; - аналіз проблем прийняття рішень. Що ж розуміють під поняттям «здоров‘язберіагаюча технологія»? Слово «технологія» в перекладі з грецької мови означає вчення про мистецтво. Здоров'язберігаюча технологія – це побудова послідовності факторів, що попереджують руйнування здоров'я при одночасному створенні системи сприятливих для здоров'я умов. Поняття «здоров’язберігаючі технології» об’єднує у собі всі напрямки діяльності загальноосвітнього навчального закладу щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я. Під здоров’язберігаючими технологіями вчені пропонують розуміти:- сприятливі умови навчання дитини у школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання); - оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм); - повноцінний та раціонально організований руховий режим. Слід зазначити, що впровадження здоров’язберігаючих освітніх технологій пов’язано з використанням медичних (медико-гігієнічних, фізкультурно-оздоровчих, лікувально- оздоровчих), соціально-адаптованих, екологічних здоров’язберігаючих технологій та технологій забезпечення безпеки життєдіяльності. Здоров'язберігаючі технології дозволяють: - сформувати соціальну зрілість випускника; - забезпечити можливість учням реалізувати свій потенціал; - зберегти і підтримати фізіологічне здоров'я учнів. Здоров’я дітей - одне з основних джерел щастя, радості і повноцінного життя батьків, учителів, суспільства в цілому. Для України головною проблемою, яка пов’язана з майбутнім держави, є збереження і зміцнення здоров’я дітей та учнівської молоді. Турботу викликає різке погіршення стану фізичного та розумового розвитку підростаючого покоління, зниженнярівня народжуваності й тривалості життя, зростання смертності, особливо дитячої. Тому головним завданням у діяльності педагогічних колективів навчальних закладів на сучасному етапі повинно бути збереження і зміцнення здоров’я дітей, формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у вчителів, учнів та їхніх батьків. Мета сучасної школи - підготовка дітей до життя. Кожен учень має отримати під час навчання знання, що знадобляться йому в майбутньому житті. Здійснення означеної мети можливе за умови запровадження технологій здоров’язберігаючої педагогіки. Учитель, володіючи сучасними педагогічними знаннями, при постійній взаємодії з учнями, їхніми батьками, медичними працівниками та шкільними психологами, планує й організовує свою діяльність з урахуванням пріоритетів збереження та зміцнення здоров’я всіх суб’єктів педагогічного процесу. У своїй роботі він звертається до різноманітних педагогічних технологій. Технології здоров’язбереження, які використовуються вчителем у навчальному процесі: психологічні технології: • психогімнастика - допоміжний метод, який спирається на невербальну експресію, перш за всена міміку та жести - взагалі на рух. Це дає можливість глибше заглянути у переживання інших і наблизитися до розуміння цих переживань; • прогулянки на природі; • емоційний комфорт: куточки настрою, дні радості; • сімейне консультування. технологія рухової активності, завданням якої є: • корекція порушень постави; • зміцнення серцево-судинної і дихальної систем за допомогою виконання дозованих навантажувальних вправ; • зміцнення м’язів, розвиток гнучкості тіла; • навчання спортивним оздоровчим технологіям. Прикладом технології рухової активності є: щоденна ранкова гімнастика до уроків, комплекси дихальної гімнастики, фізкультхвилинки, заняття на тренажерах, пальчикова гімнастика тощо. Технології навчання спрямовані на підвищення рівня знань, умінь і навичок протидії негативним явищам та формування відповідальної поведінки. Поняття “здоров’язберігаючі технології” об’єднує в собі всі напрями діяльності загальноосвітнього закладу щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я учнів. Здоров’язберігаючі освітні технології поділяються на три групи: - організаційно-педагогічні (визначають структуру навчального процесу, яка сприяє запобіганню станів перевтомлення, гіподинамії тощо); - психолого-педагогічні (пов’язані з безпосередньою роботою вчителя на уроці); - навчально-виховні (це програми з формування культури здоров’я, на-вчання навичок здорового способу життя, профілактики шкідливих звичок, захворювань, позакласні заходи, робота з батьками). Звичайно, вирішення проблеми збереження здоров'я дітей та підлітків потребує спільної уваги всіх зацікавлених у цьому: педагогів, медиків, та батьків. Однак особливе місце та відповідальність з оздоровчій діяльності відводиться освітній системі, яка повинна й має всі можливості для того, щоб зробити освітній процес здоров’язберігаючим. і в цьому випадку мова йде вже не просто про стан здоров'я сучасних школярів, а про майбутнє України. Основні завдання 1. Створення психолого-педагогічних і організаційно-педагогічних умов, які забезпечують психічне здоров’я і комфорт учнів за допомогою гуманізації і демократизації навчально-виховного процесу на основі: фізкультурно-спортивної активності; обґрунтованої відповідності навчального навантаження обсягові інформації, психофізичним можливостям її засвоєння; переведення традиційної інформаційно-об'ємної системи навчання на систему, яка навчає учнів самостійно здобувати знання, вільно мислити, застосовувати отриману інформацію на практиці. 2. Реалізація наукової організації навчальної праці, харчування та відпочинку учнів. 3. Створення максимально можливих санітарно-гігієнічних умов. 4. Включення учнів до свідомої діяльності з формування культури здорового способу життя, забезпечення цього процесу навчально- методичними посібниками. 5. Створення в навчальному закладі системи управління та моніторингу здоров’язберігаючої технології. 6. Формування культури здорового способу життя учнів як у навчальний, так і позаурочний час. 7. Створення системи підтримки ідеї здоров’язберігаючої технології; агітації і пропаганди; об'єднання зусиль усіх підрозділів навчального закладу, закладів медицини та фізичної культури. 8. Забезпечення програмного і навчально- методичного обладнання з проблем здоров’язберігаючої технології. 9. Забезпечення психологічного і медичного супроводу освіти. 10.Створення оптимальних умов для функціонування фізичної культури; забезпечення можливостей для впровадження сучасних інноваційних форм і методів роботи. 11.Створення інформаційно-комп’ютерного забезпечення оздоровчої системи. 12.Відкриття в навчальному закладі консультативно-оздоровчих центрів здорового способу життя для учнів, батьків і вчителів. Створення організаційно-педагогічних умов, які забезпечать психічне здоров’я і комфорт учнів Основна роль у здоров’язберігаючій діяльності будь-якого освітнього закладу відводиться грамотній організації навчального процесу. Кожен педпрацівник повинен працювати за моделлю здоров’язберігаючого середовища, найбільш значимими компонентами якої є: - створення комфортних умов навчання (розклад уроків, перерв, режимні моменти); - використання оздоровчих методик, які регулюють рухову активність, і прийомів реабілітації розумової і фізичної працездатності. Модель екологічно комфортного освітнього середовища з використанням технології реабілітації працездатності школярів реалізуєтьсяшляхом оптимізації і гуманізації навчального процесу, які можливі через: - застосування різнорівневого навчання; - глибоку диференціацію та індивідуалізацію навчання; - широке використання сучасних педтехнологій; - інтерактивне навчання; - створення фізичного, фізіологічного, психічного комфорту для учнів; - настанови вчительського колективу на створення відносин "учитель-учень" за формулою "суб’єкт-суб’єкт". Забезпечення позитивної мотивації навчання шляхом створення можливості успіху для кожного учня; - розумне зменшення обсягу домашніх завдань із метою запобігання перевантаження учнів. Важливою умовою проведення уроків є застосування на заняттях здоров'язберігаючих технологій, що вимагає: - урахування періодів працездатності учнів на уроках; - урахування вікових і фізіологічних особливостей дітей на уроках; - наявність емоційних розрядок на уроках; - чергування пози з урахуванням видів діяльності;- використання оздоровчо-фізкультурних пауз на уроках. Результативність представленого досвіду протягом кількох років організовувались і впроваджувались заходи у розв’язанні проблеми формування здорового способу життя. Цілеспрямоване та систематичне впровадження комплексу здоров’язберігаючих технологій має позитивний вплив на формування особистості, компетентної у питанні збереження і зміцнення власного здоров’я і здоров’я оточуючих. Зважаючи на результати здійсненого теоретичного аналізу наукових джерел, вчитель визначив завдання застосування здоров’язберігаючих технологій у навчально- виховному процесі: формування в учнів знань про здоров’я та здоровий спосіб життя, взаємозв’язок організму із природним, техногенним та соціальним оточенням; навчання безпечної поведінки; забезпечення психологічно комфортного середовища для учнів; створення сприятливих умов для їхнього розвитку та саморозвитку; покращення функціонального стану організму; підвищення адаптаційних можливостей та формування мотивації до здорового способу життя; виховання потреби в здоров’ї як важливої життєвої цінності.Основна роль у здоров’язберігаючій діяльності школи відводиться грамотній організації навчального процесу. Велика увага приділяється методиці викладання навчальних дисциплін, яка базується на здоров'язберігаючих технологіях та вивченні методик, які допомагають учителю втілити в практику викладання здоров'язберігаючі технології. Спортивно-оздоровча робота сприяє фізичному розвитку дітей, усвідомленню цінності власного життя і збереження здоров'я. Вже за традицією навчальний рік починається із відкриття шкільної спартакіади. Олімпійський тиждень, «Веселі старти», турнір по футболу на приз «Шкіряний м’яч», змагання з баскетболу та волейболу, день здоров’я і це ще не весь перелік змагань і свят, що проходять у школі. В школі створена база для проведення оздоровчих і спортивних заходів.У кожному класі ведуться листи здоров’я учнів. Розроблені правила для учнів, які сприяють формуванню здорового способу життя учнів. На уроках фізкультури вчителі враховують вікові та анатомо-фізіологічні особливості розвитку учнів розкривають значення занять фізичними вправами, сприяють формуванню вмінь та навичок здорового способу життя, профілактики захворювань, травматизму. Вчителі постійно навчають учнів піклуватись про своє фізичне вдосконалення, володіти знаннями в області гігієни, формувати активну позицію здорового способу життя. Школа за умовами навчання відповідає санітарним нормам. Результатом діяльності вчителя щодо застосування здоров’язберігаючих технологій у навчально-виховному процесі є: - сформованість здорових звичок (раціонального харчування, особистої гігієни, рухової активності, ритму праці й відпочинку); - працездатність, спритність, координованість тіла і рухів, витривалість дітей, що приводять до перемоги у спортивних змаганнях спортивно- розважальних та інтелектуальних іграх; - душевна стабільність, впевненість у власних силах, уміння співчувати й співпереживати, здатність до співпраці з іншими людьми; - адекватна самооцінка своїх можливостей, довіра до своїх здібностей; - застосування батьками здоров’язберігаючих технологій.Учні беруть участь у міських та обласних змаганнях.

ВИСНОВКИ

Появу інтерактивних форм діяльності учнів на уроках фізичної культури можна визнати як тенденцію в діяльності вчителя у контексті особистісно зорієнтованої педагогічної парадигми та розвитку в них креативного мислення. Подальша систематизація педагогічного досвіду, класифікація теоретичних і практичних розробок з означеної проблеми та укладання на цих засадах технологій, технологічних карт сприятиме розвитку педагогічної інноватики з формування культури здоров’я особистості. Формування у школярів здорового способу життя і стійких здорових звичок, а також свідомого ставлення до власного здоров'я і рівня фізичної підготовленості, є найголовнішим соціальним завданням педагогічного колективу і здійснюється на підставі здоров’язбережувальних та інтерактивних технологій та інноваційних підходів до організації навчально-виховного процесу. Формування культури здоров’я учнів передбачає перш за все озброєнням їх відповідними знаннями з питань здоров’я за допомогою яких у дитини формується певне уявлення про значення здоров’я у житті кожної людини, відповідальне ставлення до його збереження, а також знаннями певних оздоровчихтехнологій, їх застосування у практичній діяльності та ведення здорового способу життя. Удосконалення системи формування культури здоров’я школярів – комплексна проблема тривалого характеру. Таким чином, за допомогою якісного впровадження здоров’язберігаючих технологій у навчально-виховний процес, застосування під час позакласних заходів оздоровчих технологій, переважно спрямованих на всебічне оздоровлення школярів сучасний учитель має можливість повною мірою сприяти вихованню повноцінної здорової молоді, формувати в неї високий рівень культури здоров’я.

Адрес публикации: https://www.prodlenka.org/metodicheskie-razrabotki/557092-doklad-o-formirovanii-zdorovesberegajuschih-n