Пупкова Вера Петровна
«Свято осені»
( В прикрашеному залі звучить музика)
Вчитель:Заглянемо в чотири пору року
Почнемо з осені.
Вона тоді буває чарівна,
Коли стає золотокоса.
Отож загляньмо в осінь. Осінь, де ти?
( Звучить музика. В зал входить осінь з синами. У них фарби, якими вони розфарбовують дерева.)
Вчитель:Дні коротшають потроху.
Відцвіта міжхмарна просінь.
В край наш з дальної дороги
Завітала рання осінь.
Йшла по лісу – не забула
Під пеньки грибів сипнула.
Розтрусила кошик глоду –
Ти не їв такого зроду!
Понад лугом підрівняла
Стрій у журавлинім клині
І вінків сплела немало
З грон червоних на калині.
1-й уч.: Тихо осінь ходить гаєм.
Ліс довкола аж горить,
Ясен листя осипає,
Дуб нахмурений стоїть.
І берізкак над потоком
Стала наче молода.
Вітер мовби ненароком
Їй косиці розпліта.
Осінь: Добрий день! В добрий час!
Рада, діти, бачить вас!
Не сама до вас прийшла
Я синочків привела.
А хто знає, як звати моїх синів?.
( Діти відповідають)
Вересень:У серпанку павутини
Білі ниточки снуються
Вже тумани по долині
У ранкову пору в’ються.
Вересневе небо синє.
І сади ще пахнуть літом.
В палісаднику жоржини
Розгорілись дивоцвітом.
Вчитель: Вересень назван так в честь вереса – цінної медоносної рослини на Поліссі. Ось що люди казали про вересень:
Вересень – рум’янець року.
Вересень студений, але ситий.
Як ви розумієте ці вислови?
Осінь : А чому так радість сяє
У очах діток малих?
Бо сьогодні день врожаю
Коровай гостює в них.
1-й уч. : ( вносить коровай)
Він шишкастий і рум’яний
Ліг на шитий рушничок.
А на тому короваї
Солі білої дрібок.
Осінь : У калини грона повні.
Червоніють для прикрас.
Короваю, гість шановний.
Звідкіля прийшов до нас?
2-й уч.: Коровай прийшов із поля.
Це не тільки коровай
Це багатий урожай.
Під дощем і сонцем ріс.
Пахне сонечком він красним
І промінням чистим, ясним.
3-й уч.: Пахне полем, колосками
Цей хороший коровай.
В ньому праця тата й мами,
Що збирали урожай.
Вчитель: Одна із див на землі – хлібне зерно. Люди називають його
житом від слова «жити». Хліб – це достаток, сіль – то гостинність і щирість. З давніх- давен хліб у великій пошані у нашого народу.
Шанобливе ставлення до нього підкреслюється в прислів’ях:
Хліб – усьому голова.
Без хліба суха бесіда.
1-й уч. : Честь і слава хліборобам,
Що живуть в моїм селі.
Хлібороби хліб нам роблять.
Знайте й ви про це малі.
2-й уч. : На руках у них буває
Пил, земля – та це дарма.
Кожен скаже, кожен знає:
Кращих рук, як ці нема.
3-й уч.: Як їсти ви паляниці,
Калачі смачні їсте,
Не забудьте уклониться
Хліборобові за це.
Вчитель: Випікання хліба було цілим обрядом. Випікали хліб кожного дня.
Пекти весільний коровай запрошували жінок, у яких в сім’ях
панувала злагода.
Жовтень : Ми вересневі вдячні за старанність.
Врожай добротний зібрано без втрат.
І ось прийшов сьогодні на світанні
У гості жовтень – вересня я брат.
В садок те листя, що було зелене
Зробилося одразу золоте.
Приникли і дерева, і кущі.
Уже осінні перші йдуть дощі.
Вчитель: Жовтень називали грязень, хмурень, зазимник.
Жовтень ходить по краю, та й виганяє птах до раю.
Вересень пахне яблуками, а жовтень капустою.
Жовтень як не з дощем, то зі снігом.
ГРА « ОВОЧІ – ФРУКТИ»
( Розділити овочі та фрукти. 2 команди)
ІНСЦЕНІЗАЦІЯ «ХОДИТЬ ГАРБУЗ ПО ГОРОДУ»
Вчитель: Гості в школу поспішають,
Усе ближче під’їжджають.
Вже поріг переступають.
Як вас, госте, величати?
Звідки? Хто ви?
Гості(овочі) : Овочеві делегати
Ми родина гарбузова.
Гарбуз: Ходжу собі по городу
Та й шукаю свого роду.
Я вже сотні літ журюся,
Бо не знаю, як я звуся.
Повз, мов танк, я на городі
Повз на гудині й загруз
Та чомусь мене в народі
Звуть не танк. А як?
Всі: Гарбуз.
Гарбуз: Баба й дід розповідали
Перси гарбузом назвали
Гарбузову господиню
Не мене,а жовту диню.
Я прошу допоможіть
Щиру правдоньку скажіть.
Вчитель: Перші гарбузи прибули до нас із далекої Персії. Там так називали
диню, причому слово було складним: гар – осел, буза – огірок.
що означало ослячий огірок. А найближчим родичем був кавун.
Слово кавун теж означає назву дині, але вже в Греції. За довгу
дорогу незвичні чужі назви зовні схожих овочів переплутались
і тебе назвали гарбузом.
Диня: Я на грядці сонцем сяю,Родичів багато маю
Гарбузову господиню
Усі знають. Хто я?
Всі: Диня.
Морква: В темній я живу коморі,
А коса моя надворі.
Гарбузова я сестриця
Мене звуть…
Всі : Морквиця.
Картопля: Мене смажать, мене варять,
Хоч отрутою і кроплять.
Всі мене їдять і хвалять
Звати як мене?
Всі : Картопля.
Огірочки: Ми зеленої всі масті.
Всі довгасті, всі смугасті.
Прив’язали нас в рядках
На зелених ланцюжках.
Гарбуза ми сини й дочки
Звати як нас?
Всі: Огірочки.
Редиска: Я кругленька, червоненька,
З біленьким хвостиком тоненьким.
На городі мене рвуть
Мене ріжуть, мене труть
І до столу подають.
Як мене в народі звуть?
Всі: Редиска.
Редиска: Я у Франції родилась
В цілім світі полюбилась.
Означаю корінець
Ось і загадці кінець.
Осінь: Ось послухайте і мої загадки:
- Хто голівку свою влітку накриває
І по двадцять хустин на голові має? (Капуста)
- Білі зуби маю, та усі ховаю,
Довгі коси маю, та не заплітаю.(Часник)
- Як не віриш – перевір:
На мені дванадцять шкір!
А гризнеш – в сльозах покинеш,
Бо я звуся…
Всі : Цибулина.
Осінь: Спасибі вам, овочі. А до нас ще завітали гості.
Автор: На гіллячках, на тоненьких
Поки день ще не погас
Сироїжки та опеньки
Білка сушить про запас.
ТА нашпилює охайно
Так їх тулить на сосні
І міркує:
Білочка: А нехайно ще побудуть тут мені.
Поки дні іще хороші,
Поки є іще тепло,
А як випадуть пороші,
Заберу їх у дупло.
Буде холодно надворі,
Сніг посиплеться з дубів,
Буде в мене у коморі
Ціла в’язочка грибів.
1-й уч.: Під берези, під дубки
Заховалися грибки.
Поливали їх дощі,
Щоб смачні були борщі.
У червоних шапочках
Мухомори в крапочках.
Хай вони собі стоять,
Їх не будемо чіплять.
ГРА «ЇСТІВНИЙ – НЕЇСТІВНИЙ»
2-й уч.: За хатою у садочку,
У зеленому віночку,
У червоному намисті
Дівчинонька чепуриться
І збігаються всі діти.
Щоб на неї поглядіти:
За намисто кожен смик,
Та й укине на язик.
Всі: Калина.
Вчитель: Калина – цілюща ягода. Красиву дівчину порівнювали з калиною.
ПІСНЯ «ОЙ, Є В ЛІСІ КАЛИНА»
Листопад: Осінь, осінь, листопад.
Жовте листя стеле сад.
За моря в края далекі
Відлетіли вже лелеки.
Хмари небо затягли,
Вітер віє з-за гори.
Осінь, осінь, листопад.
Жовте листя стеле сад.
Вчитель: Листопад називали воротами зими, подолистом, напівзимником.
Листопад зимі ворота відчиняє.
Листопадовий день, що заячий хвіст.
ГРА «ЗНАЙДИ ЛИСТОК»
ТАНЕЦЬ «ГИРЛЯНДИ ОСЕНІ»
Хліб – усьому голова.
Без хліба суха бесіда.
Вересень –рум’янець року.
Вересень студений, але ситий
Жовтень ходить по краю, та й виганяє птах до раю.
Вересень пахне яблуками, а жовтень капустою.
Жовтень як не з дощем, то зі снігом.
ВЕРЕСЕНЬ
ЖОВТЕНЬ
ЛИСТОПАД
Листопад зимі ворота відчиняє.
Листопадовий день, що заячий хвіст.
Автор: Жолобова Олена Євгенівна
Чтобы оставлять комментарии, вам необходимо авторизоваться на сайте. Если у вас еще нет учетной записи на нашем сайте, предлагаем зарегистрироваться. Это займет не более 5 минут.
