Юлия Тютикова
«Свято осені»
В прикрашеному залі звучить музика.
ВЧИТЕЛЬ: Заглянемо в чотири пору року. Почнемо з осені. Вона тоді буває чарівна, коли стає золотокоса. Отож загляньмо в осінь. Осінь, де ти?
Звучить музика. В зал входить осінь з синами. У них фарби, якими вони розфарбовують дерева.
ВЧИТЕЛЬ:
Дні коротшають потроху.
Відцвіта міжхмарна просінь.
В край наш з дальної дороги
Завітала рання осінь.
Йшла по лісу – не забула
Під пеньки грибів сипнула.
Розтрусила кошик глоду –
Ти не їв такого зроду!
Понад лугом підрівняла
Стрій у журавлинім клині
І вінків сплела немало
З грон червоних на калині.
1-й УЧ.:
Тихо осінь ходить гаєм.
Ліс довкола аж горить,
Ясен листя осипає,
Дуб нахмурений стоїть.
І берізкак над потоком
Стала наче молода.
Вітер мовби ненароком
Їй косиці розпліта.
ОСІНЬ: Добрий день! В добрий час! Рада, діти, бачить вас! Не сама до вас прийшла, я синочків привела. А хто знає, як звати моїх синів? (Діти відповідають)
ВЕРЕСЕНЬ:
У серпанку павутини
Білі ниточки снуються
Вже тумани по долині
У ранкову пору в’ються.
Вересневе небо синє.
І сади ще пахнуть літом.
В палісаднику жоржини
Розгорілись дивоцвітом.
ВЧИТЕЛЬ: Вересень назван так в честь вереса – цінної медоносної рослини на Поліссі. Ось що люди казали про вересень: "Вересень – рум’янець року. Вересень студений, але ситий". Як ви розумієте ці вислови?
ОСІНЬ: А чому так радість сяє у очах діток малих? Бо сьогодні день врожаю, коровай гостює в них.
1-й УЧ.: (вносить коровай) Він шишкастий і рум’яний, ліг на шитий рушничок. А на тому короваї солі білої дрібок.
ОСІНЬ: У калини грона повні. Червоніють для прикрас. Короваю, гість шановний. Звідкіля прийшов до нас?
2-й УЧ.: Коровай прийшов із поля. Це не тільки коровай, це багатий урожай. Під дощем і сонцем ріс. Пахне сонечком він красним і промінням чистим, ясним.
3-й УЧ.: Пахне полем, колосками цей хороший коровай. В ньому праця тата й мами, що збирали урожай.
ВЧИТЕЛЬ: Одна із див на землі – хлібне зерно. Люди називають його житом від слова «жити». Хліб – це достаток, сіль – то гостинність і щирість. З давніх-давен хліб у великій пошані у нашого народу. Шанобливе ставлення до нього підкреслюється в прислів’ях: "Хліб – усьому голова. Без хліба суха бесіда".
1-й УЧ.: Честь і слава хліборобам, що живуть в моїм селі. Хлібороби хліб нам роблять. Знайте й ви про це малі.
2-й УЧ.: На руках у них буває пил, земля – та це дарма. Кожен скаже, кожен знає: кращих рук, як ці нема.
3-й УЧ.: Як їсти ви паляниці, калачі смачні їсте, не забудьте уклониться хліборобові за це.
ВЧИТЕЛЬ: Випікання хліба було цілим обрядом. Випікали хліб кожного дня. Пекти весільний коровай запрошували жінок, у яких в сім’ях панувала злагода.
ЖОВТЕНЬ: Ми вересневі вдячні за старанність. Врожай добротний зібрано без втрат. І ось прийшов сьогодні на світанні у гості жовтень – вересня я брат. В садок те листя, що було зелене, зробилося одразу золоте. Приникли і дерева, і кущі. Уже осінні перші йдуть дощі.
ВЧИТЕЛЬ: Жовтень називали грязень, хмурень, зазимник.
Жовтень ходить по краю, та й виганяє птах до раю.
Вересень пахне яблуками, а жовтень капустою.
Жовтень як не з дощем, то зі снігом.
ГРА «ОВОЧІ – ФРУКТИ» (Розділити овочі та фрукти. 2 команди)
ІНСЦЕНІЗАЦІЯ «ХОДИТЬ ГАРБУЗ ПО ГОРОДУ»
ВЧИТЕЛЬ: Гості в школу поспішають, усе ближче під’їжджають. Вже поріг переступають. Як вас, госте, величати? Звідки? Хто ви?
ГОСТІ (ОВОЧІ): Овочеві делегати. Ми родина гарбузова.
ГАРБУЗ: Ходжу собі по городу та й шукаю свого роду. Я вже сотні літ журюся, бо не знаю, як я звуся. Повз, мов танк, я на городі повз на гудині й загруз, та чомусь мене в народі звуть не танк. А як?
ВСІ: Гарбуз.
ГАРБУЗ: Баба й дід розповідали перси гарбузом назвали гарбузову господиню не мене, а жовту диню. Я прошу допоможіть, щиру правдоньку скажіть.
ВЧИТЕЛЬ: Перші гарбузи прибули до нас із далекої Персії. Там так називали диню, причому слово було складним: гар – осел, буза – огірок, що означало ослячий огірок. А найближчим родичем був кавун. Слово кавун теж означає назву дині, але вже в Греції. За довгу дорогу незвичні чужі назви зовні схожих овочів переплутались і тебе назвали гарбузом.
ДИНЯ: Я на грядці сонцем сяю, родичів багато маю. Гарбузову господиню усі знають. Хто я?
ВСІ: Диня.
МОРКВА: В темній я живу коморі, а коса моя надворі. Гарбузова я сестриця. Мене звуть…
ВСІ: Морквиця.
КАРТОПЛЯ: Мене смажать, мене варять, хоч отрутою і кроплять. Всі мене їдять і хвалять. Звати як мене?
ВСІ: Картопля.
ОГІРОЧКИ: Ми зеленої всі масті. Всі довгасті, всі смугасті. Прив’язали нас в рядках на зелених ланцюжках. Гарбуза ми сини й дочки. Звати як нас?
ВСІ: Огірочки.
РЕДИСКА: Я кругленька, червоненька, з біленьким хвостиком тоненьким. На городі мене рвуть, мене ріжуть, мене труть і до столу подають. Як мене в народі звуть?
ВСІ: Редиска.
РЕДИСКА: Я у Франції родилась, в цілім світі полюбилась. Означаю корінець. Ось і загадці кінець.
ОСІНЬ: Ось послухайте і мої загадки:
- Хто голівку свою влітку накриває і по двадцять хустин на голові має? (Капуста)
- Білі зуби маю, та усі ховаю, довгі коси маю, та не заплітаю. (Часник)
- Як не віриш – перевір: на мені дванадцять шкір! А гризнеш – в сльозах покинеш, бо я звуся…
ВСІ: Цибулина.
ОСІНЬ: Спасибі вам, овочі. А до нас ще завітали гості.
АВТОР:
На гіллячках, на тоненьких
Поки день ще не погас
Сироїжки та опеньки
Білка сушить про запас.
ТА нашпилює охайно
Так їх тулить на сосні
І міркує:
БІЛОЧКА: А нехайно ще побудуть тут мені. Поки дні іще хороші, поки є іще тепло, а як випадуть пороші, заберу їх у дупло. Буде холодно надворі, сніг посиплеться з дубів, буде в мене у коморі ціла в’язочка грибів.
1-й УЧ.:
Під берези, під дубки
Заховалися грибки.
Поливали їх дощі,
Щоб смачні були борщі.
У червоних шапочках
Мухомори в крапочках.
Хай вони собі стоять,
Їх не будемо чіплять.
ГРА «ЇСТІВНИЙ – НЕЇСТІВНИЙ»
2-й УЧ.:
За хатою у садочку,
У зеленому віночку,
У червоному намисті
Дівчинонька чепуриться
І збігаються всі діти.
Щоб на неї поглядіти:
За намисто кожен смик,
Та й укине на язик.
ВСІ: Калина.
ВЧИТЕЛЬ: Калина – цілюща ягода. Красиву дівчину порівнювали з калиною.
ПІСНЯ «ОЙ, Є В ЛІСІ КАЛИНА»
ЛИСТОПАД:
Осінь, осінь, листопад.
Жовте листя стеле сад.
За моря в края далекі
Відлетіли вже лелеки.
Хмари небо затягли,
Вітер віє з-за гори.
Осінь, осінь, листопад.
Жовте листя стеле сад.
ВЧИТЕЛЬ: Листопад називали воротами зими, подолистом, напівзимником.
Листопад зимі ворота відчиняє.
Листопадовий день, що заячий хвіст.
ГРА «ЗНАЙДИ ЛИСТОК»
ТАНЕЦЬ «ГИРЛЯНДИ ОСЕНІ»
Хліб – усьому голова.
Без хліба суха бесіда.
Вересень –рум’янець року.
Вересень студений, але ситий.
Жовтень ходить по краю, та й виганяє птах до раю.
Вересень пахне яблуками, а жовтень капустою.
Жовтень як не з дощем, то зі снігом.
ВЕРЕСЕНЬ
ЖОВТЕНЬ
ЛИСТОПАД
Листопад зимі ворота відчиняє.
Листопадовий день, що заячий хвіст.
Автор: Жолобова Олена Євгенівна
Чтобы оставлять комментарии, вам необходимо авторизоваться на сайте. Если у вас еще нет учетной записи на нашем сайте, предлагаем зарегистрироваться. Это займет не более 5 минут.
