Крымскими тропами Лесиной судьбы

Міністерство науки і освіти, молоді та спорту України

Севастопольський комерційний технікум

Віртуальний музей

Кримські стежки Лесиної долі

Автор: викладач української мови та літератури Хаєцька М.С.

Тема: Кримські стежки Лесиної долі…

Мета:

навчальна:розширити й поглибити знання студентів про життєвий та творчий шлях Лесі Українки; з’ясувати вплив Криму на долю поетеси; визначити роль родини, культурного оточення у формуванні світобачення письменниці;

розвивальна: розвивати вміння виразно декламувати поезію, виступати перед великою аудиторією, розвивати поетичне сприйняття світу;

виховна:виховувати активну життєву позицію, любов до рідного краю, збагачувати ментальний досвід студентів новими об’єктивними оцінками й поглядами.

Обладнання:твори Лесі Українки, український національний одяг, ПК, мультимедійний проектор.

Сценарій виховного заходу

Вступна частина

Сисоєва Антоніна: Крим - унікальний куточок землі. Він чарує кожного, хто відкриє для себе його лінії і барви, його голос і подих. Всіма фібрами душі прагнули осягнути цей край поети, яких загадковий Крим вабив до себе, мов храм, що наближає нас до неба. Тут народжувалися молитовні поетичні рядки і розліталися птахами по широкому білому світі.

Малік Наталя: Поміж найвизначніших кримських пілігримів - славетна донька українського народу Леся Українка, їй на роду було написано стати мандрівницею. У дитинстві, захворівши на туберкульоз, змушена була в пошуках порятунку долати тисячі миль і кілометрів морями і сушею. Змінювалися безпристрасні стіни клінік, екзотично розцвітали сонячні краєвиди курортів, а образ Батьківщини, з її предковічними волинськими лісами, виринав тільки з глибин зболеного серця. Австрія, Німеччина, Італія, Грузія, Єгипет.... Все життя - подорожня книга. І ми пропонуємо вам здійснити подорож кримськими стежками Лесиної долі.

Сисоєва Антоніна:Стежка перша. САКИ. ЄВПАТОРІЯ.

Малік Наталя:19-річна Леся вперше їде до Криму. Липень 1890р.Сакський грязелікувальний курорт – батьки покладали надії, що цілительна сила грязей поліпшить стан хворої. Але перша спроба виявилася марною.

Серпень. Леся з матір ю їдуть до Євпаторії. Леся, на жаль, не була зцілена фізично і тут, але це місто дає їй духовні сили , так необхідні для життя. Саме тут 16 серпня вона пише «Тишу морську», де називає Євпаторію« краєм вічного проміння», що зігріває її душу.

Балкова Анастасія читає вірш напам’ять

Сисоєва Антоніна:Натхненна сонцем, морем, наступного дня вона пише вірш «Грай, мояпісне», у якому говорить, що нарешті відчула себе вільною. Крим дав їй сили розправити крила...

Малік Наталя:1891 рік. Леся знову повертається до Євпаторії, з надією на зцілення, після консультації у Відні з лікарями.

У липні до Лесі приїжджає її брат Михайло. 8 липня Леся пише вірш «На човні» з посвятою «Братові на спомин», де говорить, що «тихе море спокою навчило невгамовнеє серце моє».

Волокова Ксенія читає вірш напам’ять

Сисоєва Антоніна:Леся знаходить спокій, що так необхідний для її зболеного тіла. Та Крим не справдив сподівань Лесі і цього разу, бо Леся захворіла на тиф. Доглядати за донькою приїжджає мати. У серпні буде закінчено поему, яку Леся присвятить своїй мамі – «Місячна легенда.».У ній поетеса з надією і розпачем напише:

«Довго щирими сими словами

До людей промовлятиму я;

Я загину, – та довго між вами

Гомонітиме пісня моя!..»

Іслентьєва Тетяначитає вірш напам’ять

Малік Наталя:У своєму листі до М. Павлика Леся напише, що вона у Криму рятує своє життя:

«Ну, та вже сього року мало що робитиму, треба собі життя виборювати та якоїсь там сили набиратися, а там вже, може, якось воно інше буде. Сподіваюсь від моря дуже багато – спасибі йому та південному сонцеві, минула моя пропасниця лиха, що гнітила мене цілу весну, може, колись і я, хоч наполовину, вилюднію. Не знаю, коли вже я повернуся додому, бо маю чимало по Кримові блукати. Але, власне, в Євпаторії не буду більше, як місяць»

У 1904 році подорожуючи на кораблі до Тбілісі, Леся знову опиниться у Євпаторії. Але у вірші «Спогад з Євпаторії», читач не впізнає сонячний рай, бо змінилася й авторка – вона зболена, зморена шукає іншого місця для порятунку. Тепер Євпаторія їй здасться привидом, що промовляє до неї з «предсмертним останнім привітом».

Семперович Дар’я читає вірш напам’ять

Сисоєва Антоніна:Але ще раз повернеться Леся до міста з останньою надією на порятунок.У травні 1908 року після консультації з лікарями у Берліні (у поетеси виявили туберкульоз нирок) Леся разом з хворим чоловіком Климентом Квіткою шукають порятунку у Євпаторії.

Пише свій вірш «Хвиля», у якому з надією запитує про те, яка ж доля їй судилася: «Чи вона йде до дна, чи полине межи сестри...,і воскресне ?» Саме тут приходить творча ідея організувати етнографічну експедицію, записи якої обезсмертять не тільки ім я, але й голос поетеси.

Кінчевська Карина читає вірш напам’ять

Малік Наталя:Більше до Євпаторії Леся не повернеться...

Сисоєва Антоніна: Стежка друга. ЯЛТА.

Малік Наталя:Уперше Леся побувала в Ялті, подорожуючи Кримом разом з мамою у1890р.

Наступний приїзд у 1897 році був обумовлений різким погіршенням стану хворої.

«Така у нас біда з Лесею … Вона дуже терпляча взагалі й переносить страждання, не скаржачись, але й мовчазні її страждання так тяжко бачити, може, ще тяжче. Вона плаче нишком від мене, а я від неї». Пише мати про стан душевний та фізичний своєї доньки.

Сисоєва Антоніна: Леся має надію, що тепла і сонячна Ялта посприяє зціленню. Поселяється на набережній в готелі, але гамір та багатолюдність змушують переселитися в тихий куточок недалеко від Лівадії. Саме там відбудеться доленосна зустріч з першим і єдиним коханням – Сергієм Мержинським.

Ця зустріч змінить поетесу духовно, бо єдине кохання виявиться нерозділеним, про нього вона напише:

«Щире кохання не вкрите серпанками…

Спи, моє серце!»

Соловйова Марія читає вірш напам’ять

Малік Наталя:Змінить на гірше і фізичне самопочуття – доглядаючи пізніше хворого на сухоти Мержинського, Леся підірве і своє, вкрай виснажене здоров я.

У вірші «Уривки з листа», вона опише подорож, яку здійснила разом з Сергієм. Там вона побачила квітку, що пробилася через скелю – ломикамінь. Такою квіткою, ніжною і незламною, стане і вона.

Шубіна Альона читає вірш напам’ять

Сисоєва Антоніна: Під новий 1898 рік переїжджає з мамою на затишну віллу Іфігенія. Цей переїзд зумовив написання драми «Іфігенія в Тавріді». З неї почне становлення Леся Українка – драматург.

У кінці березня на гастролі у Ялту приїхала театральна трупа І. Руденка, з якою прибула Марія Заньковецька. Відбулося знайомство поетеси з нею. За сприяння Мержинського Леся мала надію, що відбудеться постановка її «Блакитної троянди», в якій мала б зіграти Заньковецька. Але і ця надія не справдилася.

Малік Наталя:1907 році потеса повертається у Крим з надією, що все ж таки доля їй усміхнеться. І цього разу Крим не зрадив.

Вона турбувалася за здоров я свого чоловіка, який хворів на сухоти. М який клімат Ялти допоміг вилікуватися – Климент Васильович Квітка дожив до 1953 року, переживши дружину на 40 років.

Цього ж року у Ялті поетеса робить два творчі звершення: закінчує драму «Кассандра», розпочату ще у 1903 році і у вересні пише драму «Руфін і Прісцілла» - гімн любові і самопожертві. «Ся драма дуже лежить мені до душі – не смію вмерти, не закінчивши її».

Сисоєва Антоніна: 1908рік приніс новий біль – у Л. Українки туберкульоз нирок.

У липні подружжя переїжджає до Ялти. Леся почуває себе відірваною від усього українського, але доля дарує ії можливість долучитися до української культури.У своїй квартирі вони роблять етнографічні записи 19 українських дум від українського кобзаря Гната Гончаренка, який прибув з Севастополя.

Доля знову непередбачено обернулася: випадково на фонограф було записано і голос Лесі. Пізніше Климент Квітка видасть цю збірку, яка обезсмертить голос поетеси.

Малік Наталя:У жовтні відбудеться ще одна доленосна зустріч – до Лесі у Ялту приїде батько. Ялта йому не сподобалася, але був щасливий зустріччю з дочкою.

Зустріч була остання – через 4 місяці батька не стане.

З Ялти Леся поїде на Кавказ шукати порятунку. Побачить ще раз її 1913 році з борту корабля, що повезе Лесю до Єгипту, звідки їй не суджено буде повернутися.

Сисоєва Антоніна: Стежка третє. СЕВАСТОПОЛЬ.

Малік Наталя:Наша велика поетка Леся Українка була в Севастополі щонайменше п’ять разів. Вперше - влітку 1890 року.

29 (17) серпня прибули на пароплаві до Севастополя. Під час цього чотиригодинного плавання Леся Українка написала вірш “Грай, моя пісне!” В Севастополі тоді вони не затримались, а вирушили залізницею до Бахчисараю. Пароплав прибув до Севастополя об одинадцятій годині ранку, а поїзд на Сімферополь вирушив о 17.20. Отже, Леся з матір’ю мали час не лише перевезти речі з морського вокзалу на залізничний, а й ознайомитись з містом - принаймні тією його частиною, яку називають центром.

Фрунзе Катерина читає вірш напам’ять

Сисоєва Антоніна: Ще в межах сучасних адміністративних кордонів Севастополя велике враження на Лесю Українку справив Байдарський перевал, і вона тоді ж, в дорозі написала вірша про нього: “О, що се? Чудо чи потужні чари?”

Москаленко Анастасія читає вірш напам’ять

Малік Наталя:Майже через 17 років вдруге Леся Українка прибула до Севастополя. Здоров’я її не покращало, навпаки - кісткоїд посилювався. Але цього разу вона їхала  не лікуватися, а супроводжувала до Криму свого коханого - українського музикознавця-фольклориста Климента Квітку (1880-1953), хворого на сухоти. 22(9) березня 1907 р. вони виїхали з Києва потягом і, прибувши до Севастополя, зупинились в готелі Ветцеля.

Вони чули про тихе й затишне місце - Балаклаву і хотіли поселитися там, але севастопольський лікар відрадив - в Балаклаві в кінці березня було ще зимно, і Леся з Климентом поїхали до Алупки, а звідти - до Ялти. З Севастополя Леся Українка надіслала 24 (11) березня батькам листівку з видом Приморського бульвару, в якій писала: “Море синє і гарне - се ми гуляємо по сьому бульвару”.

Сисоєва Антоніна: 1907 року знов рушили до Криму. 24 серпня вони прибули до Севастополя, зупинились цього разу в найбільшому і найкращому готелі міста - готелі мадам Кіст - поряд з Графською пристанню. Тут вони прожили два дні. Це був третій приїзд Лесі Українки до Севастополя.

Леся з Климентом з готелю Кіст переїхали до Балаклави і оселились там на дачі Соколової на Новій Набережній, що майже біля самого входу до бухти, під генуезькою фортецею (нині на триповерховому будинку по вул. Назукіна, 34, є меморіальна дошка, але Лея з чоловіком мешкали не в цьому будинку, Тут вони прожили близько двох місяців. 23 вересня Леся писала звідти матері: “Кльоня зміцнів. Ми се пояснюємо собі надзвичайно чистим повітрям нашого теперішнього мешкання, бо різко замітно зменшився кашель, як тільки ми спровадились на сю дачу”.

Малік Наталя:В Балаклаві Леся Українка написала вірша “За горою блискавиці”. В ньому йдеться про сполохи блискавки, що їх спостерігала поетка в Балаклаві над глибокою затокою з чорною водою.

В липні 1908 року Леся Українка вчетверте прибула до Севастополя (з Євпаторії) разом з чоловіком. Вони поселились цього разу на Нахимівському проспекті в двоповерховому готелі “Брістоль”, який був там, де зараз ростуть дерева й кущі перед Будинком дитинства й юнацтва (ідеальне місце для пам’ятника Лесі Українці). Вони прожили тут п’ять днів.

Сисоєва Антоніна: В п’ятий і в останній раз Леся Українка була в Севастополі в 1911 році. Вона виїхала з Києва до Кутаїсі, де служив тоді її чоловік, через Одесу, Севастополь і Батумі. В Севастополі була 9 червня (27 травня), про що свідчать відправлені нею звідси того ж дня два листи - до О. Кобилянської та до сестри Ольги. До Кутаїсі вона прибула 15 червня. Всього Леся Українка відправила з Севастополя 6 листів. Три її вірша можна вважати севастопольськими.

Малік Наталя:В ті останні роки свого життя Леся Українка неодноразово їздила маршрутом Одеса-Кавказ і Кавказ-Одеса. Пароплав на цьому своєму шляху іноді заходив до Севастополя, стояв тут деякий час, - отже, можна гадати, що принаймні ще кілька раз Леся Українка ступала на севастопольську землю. Востаннє велика поетка проїздила повз Севастополь в травні 1913 року.

Сисоєва Антоніна: З Севастополем пов’язана і драматична сцена “Іфігенія в Тавриді”, яку Леся Українка написала в січні 1898 року.. Більшість дослідників схиляю- ться до думки, що таврський храм богині Діви, в якому Іфігенія була жрицею, знаходився на місці Георгіївського монастиря на території сучасного Севастополя.

Зачарована природою Криму, Леся Українка писала: “Щоб тута жити, треба мати крила!” То ж не будьмо безкрилими і підіймемось над нашими буденними негараздами на крилах лесиних пісень!

Шубкаріна Віолетта читає вірш напам’ять

Малік Наталя:Стежка четверта. БАХЧИСАРАЙ.

Сисоєва Антоніна: Вперше Леся прибула до Бахчисарая з Севастополя 18 серпня 1890року. Вона разом з матір’ю залізницею приїхала до міста. Оглянули Бахчисарайський палац і саме місто. Враження від цієї поїздки вилилися в «бахчисарайський триптих»:

«Бахчисарай»

«Бахчисарайський дворець»

«Бахчисарайська гробниця»

Палац справив на Лесю враження спустошеності й злиденності. На ночівлю залишились у Бахчисараї.

Малік Наталя читає вірш напам’ять

Малік Наталя:Під впливом однієї зустрічі з мешканцями міста Леся пише вірш «Татарочка», у якому підкреслює саме національний колорит, до якого була сама небайдужа, бо її ім’я, яке вона сама собі обрала на все життя «Українка».

Здоровцов Руслан читає вірш напам’ять

Те враження, яке справив на Лесю Бахчисарай зі своїм татарським колоритом відіб’ється й у творі про особисте – про кохання, яке зустріла Леся у 1897році. Леся напише свою мелодію кохання, яку назве «Східна мелодія». У ній виразно прочитується татарський національний колорит.

Сисоєва Антоніна: Третій раз звернеться Леся Українка до національної кримськотатарської теми у квітні 1907року, коли наступного разу поїде до Криму рятувати власне життя та життя свого чоловіка. Написано буде діалог «Айше і Мохаммед», у якому вперше в українській слов’янській літературі розглянуто постать мусульманського пророка Мохаммеда.

Дьомкіна Анастасія читає вірш напам’ять

Використані джерела

http://www.ukrlib.com.ua/bio/printout.php?id=329

http://www.poetryclub.com.ua/metrs.php?id=116&type=biogr

http://lesiaukrainka.crimea.ua/

http://www.day.kiev.ua/125168/

http://chytay.com.ua/avtori/ukrayinka-lesya.html

http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=7075

http://www.pisni.org.ua/persons/96.html

http://www.cidct.org.ua/uk/studii/4/9.html

http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Lukrsuch/2007_4_1/R1/Vyshniak.pdf

http://ukrlife.org/main/valiko/ukr.html

http://prostir.museum/publications/ru?id=628

http://www.myslenedrevo.com.ua/studies/lesja/gallery/photoslu/index.html

http://lesja-uk.narod.ru/lesja.html

Адрес публикации: https://www.prodlenka.org/metodicheskie-razrabotki/100250-krymskimi-tropami-lesinoj-sudby