Ми діти українці!

Манпель Олена Михайлівна, Федоренко Олена Володимирівна- загальноосвітня школа1-3 ступенів № 41, м. Донецьк, вчителі початкових класів

Свято « Ми діти - українці»

Клас оформлений як куточок української хати: стіл, образи, лави, рушники, прядка. Діти в українських костюмах.

Ведуча. Любі діти, шановні гості! Сьогодні у нас свято – « Всі ми діти -

українці» .

Українка я маленька ,

Українці батько й ненька.

Сестричка, братик на Вкраїні

Милій народилися.

Ведуча. Добрий день, Ганнусю! Ой, як ти красиво вдягнена, та ще й віночок

на голові.

Дівчинка. Вдягнена я в український національний одяг , і мій братик Василько теж.

Василько. Оце на мені сорочка. Це найдавніший елемент одягу. Виготовлялись сорочки з полотна. Були вони повсякденні і святкові. Святкові прикрашались вишивкою. Було повір’я в Україні, що сорочка, вишита й подарована на добро, на хороше життя, буде оберігати людину.

А оце – штани. Ще їх називають гачі або шаровари. Хлопці й чоловіки підперезувалися поясом.

Дівчинка. А на мені є ще спідниця та фартух. Святковий фартух прикрашався вишивкою.

Ведуча. Ой, як цікаво! А про віночок, про віночок розкажи!

Дівчинка. Віночок – це не просто краса, а й оберіг, «знахар душі», бо в ньому є така чаклунська сила, що болі знімає, волосся береже. Квіти – символи українського віночка. В народі кажуть, що особливе щастя принесе той вінок, у якому вплетено 12 квітів. Віночок – символ чистоти і краси. Починали дівчата носити його з 3 років. Перший віночок плела дитині мама.

Ведуча. Ганнусю, Васильку! Ми дякуємо вам за чудову розповідь.

Діти, ми – українці, живемо в Україні. Це наш рідний край.

Мій рідний край, моя земля –

Велика- превелика.

Є в ній степи, ліси, поля,

Моря, і гори, й ріки.

Ведуча. Рідний край…Це земля, на якій ми народилися. Для нас вона свята. Це найрідніше місце на землі.

У рідному краї і серце співає,

Лелеки здалека нам весни несуть,

У рідному краї і небо безкрає,

І ріки потоки, мов струни, несуть.

Може десь земля є краща й вища,

А над нею небо золоте,

Та мені найкраща та, де рідна хата,

Та, де вишня мамина цвіте.

Ти стоїш небагата й не пишна,

Виглядаючи з саду в луг.

Рясний цвіт обтрусили вишні

На солом’яний твій капелюх.

Ти була мені, наче мати,

Ти служила мені, як могла,

Моя рідна батьківська хата

Не жаліла для нас тепла.

Звучить пісня « Смерекова хата ».

Ведуча. Рідна хата, наша берегиня. Біла хата у вишневому садку, біла барва в Україні – символ чистоти, морального здоров’я,душевної краси.

Хата моя, біла хата,

Рідна моя сторона,

Пахне любисток і м’ята,

Мальви цвітуть край вікна.

Хата моя, біла хата,

Казка тепла й доброти,

Стежка від тебе хрещата

В’єт ься в далекі світи.

В хаті спокійно й затишно,

Вечір десь бродить в гаю.

Мати задумливо й ніжно

Гладить голівку мою.

Звучить « Колискова»

Колискова для доні
Спи, Оленко, спи, моя доню,
Спи, маленька, спи, засинай.
Спи, Оленко, спи, моя доню,
Спи, моя доню, очки стуляй.

Приспів:
Спи, спи, спи, Оленко,
Спи, маленька, спи, засинай,
Спи, спи, спи, моя доню,
Спи, дитино, очки стуляй.

Спить твій братик, спить твій тато,
Спить садочок, зелен гай,
Спить твій братик, спить твій тато, 
Спи, маленька, очки стуляй.

Приспів

Хай тобі насниться казка,
Веселковий дивокрай,
Хай тобі насниться казка,
Спи, дитино, очки стуляй.

Приспів

Ведуча.

Давайте зайдемо до української хати.

Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.

Для людей відкрита

Наша хата.

Начало формы

Хліб ясниться в хаті,

Сяють очі щирі,

Щоб жилось по правді,

Щоб жилось у мирі.

Ведуча Наші екскурсоводи розкажуть про українську хату.

Будували хати з дерева, глини, соломи, очерету, лози. Українська хата в минулому мала нерухомі меблі, котрі майстрували одночасно з нею: піл, лави, полиці для посуду, жердки. Хати всередині, а часто і зовні прикрашали розписами.

Долівки були земляними з червоної глини. Щосуботи і на свята долівку змащували, а коли вона висихала, застеляли пахучим різнотрав’ям.

Майже четверту частину хати займала розмальована піч. Це гордість хати, друга мати. У нижній частині печі містилося підпіччя, куди клали рогачі, кочергу, віник та інші речі домашнього вжитку. Закривала піч заслінка.

По хаті на стінах висять рушники. Рушник – символ мистецтва людських рук. Колись на Україні не було такої дівчини, щоб не вміла ткати або вишивати. Вишиває, було, дівчина і співає. А через те й узори на рушниках співають: чорні кольори – сумної ведуть, а червоні – веселої. Чорно-червоні узори - дуже давні, але ще й досі зберігаються в наших селах.

Пісня « Два кольори »

Ведуча. Вишивали на рушниках калину, мальву, троянди, чорнобривці,ромашки, волошки, барвінок, маки. Доповнювали орнаменти птахи: півники, лебеді, качки, індики.

Стіл стояв під образами. Окрім хліба, накритого рушником, на стіл нічого не клали. Особливий гріх - класти на стіл шапку. Школярам дозволяли на столі виконувати уроки.

Я люблю свою хату

І подвір’я, й садок,

Де і сонця багато,

І в жару – холодок.

Тихо й затишно, квіти

Коло хати цвітуть,

І невтомно все літо

Бджоли в цвіті гудуть.

Ведуча. Українці біля хати садили вишню, ружу, калину. Люблять вони безсмертник, деревій, незабудки, чорнобривці, любисток, волошки, ромашки, барвінок.

У вінку зеленолистім,

У червоному намисті,

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду.

Пісня « Ой є в лісі калина» з танцювальними рухами.

Ведуча. Здавна українці казали :

Тримай хаточку, як у віночку,

І рушничок на кілочку.

Тримай відерця всі чистесенькі

І водиці повнесенькі.

Українці - добрі господарі. Цілий день пораються люди в селі по господарству, а ввечері посідають на лавках відпочивати. Далеко чуються їхні пісні, жарти, сміх. Ану, дівчата, ходімо танцювати.

Танець « Подоляночка».

Ведуча. Наспівалися, натанцювалися,а пограти хочеться ?

Гра « Мости»

-Пускайте нас, пускайте нас,

У двір погуляти.

- Не пустимо, не пустимо

Мости поламати.

-А ми й самі підемо.

Діти біжать, намагаються розірвати сплетені руки. Сваряться, а потім миряться:

Мир, миром, пироги з сиром,

Варенички в маслі, ми дружечки красні.

Інсценування казки « Солом’янийбичок ».

Ой заграйте , музики,

В мене нові черевики.

Танцювати я мастак

Український наш гопак. (Танець )

Ведуча. Чарівний наш край, чудові наші гори Карпати, славні наші українці.

Гуцульський танець.

Ведуча. Ну, годі вже гуляти, пішли додому відпочивати. Завтра новий трудовий день.

Хай біда і горе минають Ваш дім,

Доброго здоров’я зичим Вам усім !

Пісня « І в вас , і в нас хай буде гаразд …»

Гості:

Слава нашим господарям,

Що так славно нас приймали.

Всі ми раді в цьому домі

Веселенько погуляти,

Та на цей раз вибачайте,

Нам пора вже вирушати.

Адрес публикации: https://www.prodlenka.org/metodicheskie-razrabotki/21902-miditi-ukrainci