Свято осені

Підготувала

Учитель початкових класів

Донецької ЗОШ №41

Жолобова Олена Євгенівна

СВЯТО ОСЕНІ

( В прикрашеному залі звучить музика)

Вчитель: Заглянемо в чотири пору року

Почнемо з осені.

Вона тоді буває чарівна,

Коли стає золотокоса.

Отож загляньмо в осінь. Осінь, де ти?

( Звучить музика. В зал входить осінь з синами. У них фарби, якими вони розфарбовують дерева.)

Вчитель: Дні коротшають потроху.

Відцвіта міжхмарна просінь.

В край наш з дальної дороги

Завітала рання осінь.

Йшла по лісу – не забула

Під пеньки грибів сипнула.

Розтрусила кошик глоду –

Ти не їв такого зроду!

Понад лугом підрівняла

Стрій у журавлинім клині

І вінків сплела немало

З грон червоних на калині.

1-й уч. : Тихо осінь ходить гаєм.

Ліс довкола аж горить,

Ясен листя осипає,

Дуб нахмурений стоїть.

І берізкак над потоком

Стала наче молода.

Вітер мовби ненароком

Їй косиці розпліта.

Осінь: Добрий день! В добрий час!

Рада, діти, бачить вас!

Не сама до вас прийшла

Я синочків привела.

А хто знає, як звати моїх синів?.

( Діти відповідають)

Вересень: У серпанку павутини

Білі ниточки снуються

Вже тумани по долині

У ранкову пору в’ ються.

Вересневе небо синє.

І сади ще пахнуть літом.

В палісаднику жоржини

Розгорілись дивоцвітом.

Вчитель: Вересень назван так в честь вереса – цінної медоносної рослини на Поліссі. Ось що люди казали про вересень:

Вересень – рум’ янець року.

Вересень студений, але ситий.

Як ви розумієте ці вислови?

Осінь : А чому так радість сяє

У очах діток малих?

Бо сьогодні день врожаю

Коровай гостює в них.

1-й уч. : ( вносить коровай)

Він шишкастий і рум’ яний

Ліг на шитий рушничок.

А на тому короваї

Солі білої дрібок.

Осінь : У калини грона повні.

Червоніють для прикрас.

Короваю, гість шановний.

Звідкіля прийшов до нас?

2-й уч. : Коровай прийшов із поля.

Це не тільки коровай

Це багатий урожай.

Під дощем і сонцем ріс.

Пахне сонечком він красним

І промінням чистим, ясним.

3-й уч.: Пахне полем, колосками

Цей хороший коровай.

В ньому праця тата й мами,

Що збирали урожай.

Вчитель: Одна із див на землі – хлібне зерно. Люди називають його

житом від слова «жити». Хліб – це достаток, сіль – то гостинність і щирість. З давніх- давен хліб у великій пошані у нашого народу.

Шанобливе ставлення до нього підкреслюється в прислів’ ях:

Хліб – усьому голова.

Без хліба суха бесіда.

1-й уч. : Честь і слава хліборобам,

Що живуть в моїм селі.

Хлібороби хліб нам роблять.

Знайте й ви про це малі.

2-й уч. : На руках у них буває

Пил, земля – та це дарма.

Кожен скаже, кожен знає:

Кращих рук, як ці нема.

3-й уч.: Як їсти ви паляниці,

Калачі смачні їсте,

Не забудьте уклониться

Хліборобові за це.

Вчитель: Випікання хліба було цілим обрядом. Випікали хліб кожного дня.

Пекти весільний коровай запрошували жінок, у яких в сім’ ях

панувала злагода.

Жовтень: Ми вересневі вдячні за старанність.

Врожай добротний зібрано без втрат.

І ось прийшов сьогодні на світанні

У гості жовтень – вересня я брат.

В садок те листя, що було зелене

Зробилося одразу золоте.

Приникли і дерева, і кущі.

Уже осінні перші йдуть дощі.

Вчитель: Жовтень називали грязень, хмурень, зазимник.

Жовтень ходить по краю, та й виганяє птах до раю.

Вересень пахне яблуками, а жовтень капустою.

Жовтень як не з дощем, то зі снігом.

ГРА « ОВОЧІ – ФРУКТИ»

( Розділити овочі та фрукти. 2 команди)

ІНСЦЕНІЗАЦІЯ «ХОДИТЬ ГАРБУЗ ПО ГОРОДУ»

Вчитель: Гості в школу поспішають,

Усе ближче під’ їжджають.

Вже поріг переступають.

Як вас, госте, величати?

Звідки? Хто ви?

Гості(овочі) : Овочеві делегати

Ми родина гарбузова.

Гарбуз: Ходжу собі по городу

Та й шукаю свого роду.

Я вже сотні літ журюся,

Бо не знаю, як я звуся.

Повз, мов танк, я на городі

Повз на гудині й загруз

Та чомусь мене в народі

Звуть не танк. А як?

Всі: Гарбуз.

Гарбуз: Баба й дід розповідали

Перси гарбузом назвали

Гарбузову господиню

Не мене,а жовту диню.

Я прошу допоможіть

Щиру правдоньку скажіть.

Вчитель: Перші гарбузи прибули до нас із далекої Персії. Там так називали

диню, причому слово було складним: гар – осел, буза – огірок.

що означало ослячий огірок. А найближчим родичем був кавун.

Слово кавун теж означає назву дині, але вже в Греції. За довгу

дорогу незвичні чужі назви зовні схожих овочів переплутались

і тебе назвали гарбузом.

Диня: Я на грядці сонцем сяю,

Родичів багато маю

Гарбузову господиню

Усі знають. Хто я?

Всі: Диня.

Морква: В темній я живу коморі,

А коса моя надворі.

Гарбузова я сестриця

Мене звуть…

Всі : Морквиця.

Картопля: Мене смажать, мене варять,

Хоч отрутою і кроплять.

Всі мене їдять і хвалять

Звати як мене?

Всі : Картопля.

Огірочки: Ми зеленої всі масті.

Всі довгасті, всі смугасті.

Прив’ язали нас в рядках

На зелених ланцюжках.

Гарбуза ми сини й дочки

Звати як нас?

Всі: Огірочки.

Редиска: Я кругленька, червоненька,

З біленьким хвостиком тоненьким.

На городі мене рвуть

Мене ріжуть, мене труть

І до столу подають.

Як мене в народі звуть?

Всі: Редиска.

Редиска: Я у Франції родилась

В цілім світі полюбилась.

Означаю корінець

Ось і загадці кінець.

Осінь: Ось послухайте і мої загадки:

Хто голівку свою влітку накриває

І по двадцять хустин на голові має? (Капуста)

- Білі зуби маю, та усі ховаю,

Довгі коси маю, та не заплітаю.(Часник)

Як не віриш – перевір:

На мені дванадцять шкір!

А гризнеш – в сльозах покинеш,

Бо я звуся…

Всі : Цибулина.

Осінь: Спасибі вам, овочі. А до нас ще завітали гості.

Автор: На гіллячках, на тоненьких

Поки день ще не погас

Сироїжки та опеньки

Білка сушить про запас.

ТА нашпилює охайно

Так їх тулить на сосні

І міркує:

Білочка: А нехайно ще побудуть тут мені.

Поки дні іще хороші,

Поки є іще тепло,

А як випадуть пороші,

Заберу їх у дупло.

Буде холодно надворі,

Сніг посиплеться з дубів,

Буде в мене у коморі

Ціла в’ язочка грибів.

1-й уч.: Під берези, під дубки

Заховалися грибки.

Поливали їх дощі,

Щоб смачні були борщі.

У червоних шапочках

Мухомори в крапочках.

Хай вони собі стоять,

Їх не будемо чіплять.

ГРА «ЇСТІВНИЙ – НЕЇСТІВНИЙ»

2-й уч.: За хатою у садочку,

У зеленому віночку,

У червоному намисті

Дівчинонька чепуриться

І збігаються всі діти.

Щоб на неї поглядіти:

За намисто кожен смик,

Та й укине на язик.

Всі: Калина.

Вчитель: Калина – цілюща ягода. Красиву дівчину порівнювали з калиною.

ПІСНЯ «ОЙ, Є В ЛІСІ КАЛИНА»

Листопад: Осінь, осінь, листопад.

Жовте листя стеле сад.

За моря в края далекі

Відлетіли вже лелеки.

Хмари небо затягли,

Вітер віє з-за гори.

Осінь, осінь, листопад.

Жовте листя стеле сад.

Вчитель: Листопад називали воротами зими, подолистом, напівзимником.

Листопад зимі ворота відчиняє.

Листопадовий день, що заячий хвіст.

ГРА «ЗНАЙДИ ЛИСТОК»

ТАНЕЦЬ «ГИРЛЯНДИ ОСЕНІ»

Хліб – усьому голова.

Без хліба суха бесіда.

Вересень –рум’ янець року.

Вересень студений, але ситий

Жовтень ходить по краю, та й виганяє птах до раю.

Вересень пахне яблуками, а жовтень капустою.

Жовтень як не з дощем, то зі снігом.

ВЕРЕСЕНЬ

ЖОВТЕНЬ
ЛИСТОПАД

Листопад зимі ворота відчиняє.

Листопадовий день, що заячий хвіст.

Адрес публикации: https://www.prodlenka.org/metodicheskie-razrabotki/19472-svjato-oseni