Організація самостійних занять учнів як засіб розвитку фізичних якостей

Творча робота з проблеми:

„Організація самостійних занять учнів як засіб розвитку фізичних якостей”

В нашому місті неухильно розширяється сіть спортивних споруд, збільшується кількість кваліфікованих кадрів. Проте залучення дітей тільки в спеціально організовані секції, групи недостатньо для обхвату абсолютної більшості школярів систематичними заняттями фізичними вправами. Тому велике значення придбаває навчання учнів уміннюсамостiйнозайматися фізичними вправами. Цим і обумовлено виділення в програмі з фізичної культурі для 5– 11-х класів розділу «Навики і уміння самостійних занять», сприяючого активізації роботи по упровадженню фізичної культури і спорту в побут школярів, підвищенню рухової активності учнів.

Слід зазначити, що навчання цим навикам і умінням не тільки сприяє упровадженню фізичної культури в побут, але і розвиває у молоді якості самостійності. Безперечним є те, що люди, що володіють розвиненою з дитинства самостійністю (мається на увазіякість особи), в різних життєвих ситуаціях більш рішучі, не чекають підказки зі сторони, уміють відстоювати свою думку, власну позицію. Це прямо відноситься і до даної теми – умінню самостійно займатися фізичними вправами.

Людська діяльність існує у формі дії або мети дій. За словами психолога С.Л.  Рубінштейна, довільна дія людини – це здійснення мети, і, перш ніж діяти, треба усвідомити мету, для досягнення якої дія робиться.

Проте, як не істотна мета, одного усвідомлення мети недостатньо. Для того, щоб її здійснити, треба врахувати умови, в яких дія повинна удосконалюватися.

Під діяльністю розуміється сукупність дій, з'єднаних загальною метою і виконуючих певну суспільну функцію. Обов'язковою передумовою всякої діяльності є наявність потреби. Саме потреби направляють і регулюють конкретну діяльність. Одна з основних задач фізичного виховання в школі - формування у школярів потреби в особистому фізичному вдосконаленні.

Досягнення цієї мети можливо лише при рішенні ряду проміжних задач:

–  виховання у школярів стійкого інтересу до фізичної культури;
–  формування у них навиків і умінь самостійних занять;
– сприяння упровадженню занять фізичною культурою в режим дня.

Першим ступенем на цьому шляху є зацікавленість учнів. Причому в практичній роботі мені важливо, маючи справу з різним по віку контингентом учнів, розрізняти інтерес безпосередній (інтерес до самого процесу діяльності) і опосередкований (інтерес до результатів діяльності).

Учнів 5-6 класів мало хвилює, як відобразяться його сьогоднішні вправи на його завтрашньому самопочутті, стані. Для нього головне – одержувати швидке задоволення своїх потреб. Тому велике значення мають емоційно забарвлені вправи, їх образне пояснення. Я поступово щеплюхлопцям навики і уміння, які вони згодом усвідомлено застосовуватимуть для досягнення віддаленішої мети. Ця властивість психіки учнів обуславлює обмеження в навчанні їх самостійним заняттям по фізичній культурі.

Для учнів передбачені види занять, які містять лише елементи самостійності. Наприклад, домашнє завдання: я конкретно указую, які вправи, скільки разів, в який час, як потрібно виконати. Учню залишається слідувати даним рекомендаціям і виконувати завдання (повторення вправ і є елементом самостійності).

Перед школярами потрібно ставити таку мету, досягнення якої можливо за відносно короткий проміжок часу. Поставлена мета повинна бути емоційно забарвленою, досягнення їх повинне приносити відчутні, конкретні результати. При вивченні складних рухових елементів їх слід розбивати на декілька більш простих. Тоді діяльність учнів, підкріплюючись видимими зсувами, буде більш результативною.

Слід також враховувати, що будь-яка задача, поставлена перед школярем, повинна мати для нього особове значення. Він повинен бути зацікавлений в результатах своєї праці і, найголовніше, бачити ці результати не у далекому майбутньому, а зараз, сьогодні.

Головним у вихованні звички у учнів до самостійних занять є чітке роз'яснення, пояснення, доведення до свідомості учнів, що потрібно довго і наполегливо трудитися, щоб отримати відчутні результати.

Отже, щоб підготувати учнів до самостійних занять фізичними вправами, я намагаюся дати їм достатньо широкий круг знань, сформувати навики і уміння, не обмежуючись змістом учбового матеріалу програми. Перш за все, учні повинні оволодіти руховими навиками, якими вони користуватимуться під час самостійних занять.

Це, по-перше, загальнорозвиваючі вправи. Вони є змістом ранкової гімнастики, динамічних пауз під час приготування уроків, входять в зміст самостійних занять по розвитку основних рухових якостей.

По-друге, міцні навики ходьби та бігу. З них починається, ними і закінчується кожне самостійне заняття. Важливо, щоб учні уміли правильно ходити і бігати, змінювати швидкість і темп руху, довжину кроку, силу відштовхування у вправах, навики і уміння у вправах, пов'язаних з висами і упорами. Це, перш за все підтягання увисі, перевороти в упор, лазіння.

Підготовка учнів до самостійних занять повинна починатися з чіткого, небагатослівного інструктажу школярів про мету і задачі конкретних самостійних занять, поступового озброєння знаннями про систему самотренувань, привиття необхідності технічних і організаційних навиків. З перших же занять вимагаю від учнів дотримання дозування часу і навантаження.

Іншим важливим моментом є вироблення у школярів найпростіших прийомів самоконтролю за реакцією свого організму на навантаження. Але задача формування у школярів навиків і умінь самостійних занять не буде ефективно вирішена, якщо орієнтувати дітей тільки на результат їх діяльності. Важливо, що за допомогою оцінок, різних видів морального заохочення я перекладаюшколярів з орієнтації тільки на результат до орієнтації на процес, спосіб діяльності.

При підготовці до роботи по навчанню школярів навикам і умінням самостійних занять що ж я включаю в свою діяльність?

По-перше, слід визначити, чому учити школярів. Що мається на увазі?Узяти, наприклад, програму для 5-го класу, в ній сказано: «Виконання уранішньої гімнастики. Контроль за амплітудою і швидкістю рухів». У зв'язку з цим вчителю потрібно чітко собі уявити, якими знаннями і уміннями повинен володіти учень, щоб виконати вимогу програми.

По-друге, мені потрібно вирішити, в який час уроку зручніше повідомляти учням необхідні їм відомості, коли учити навикам і умінням самостійних занять.

По-третє, дуже важливо намітити способи поетапного контролю за освоєнням теми, що вчаться матеріалу «Навики і уміння самостійних занять».

Приблизно по такій же схемі протікаєі моя діяльність при виконанні цього розділу. Спочатку слід дати школярам знання, необхідні для самостійного виконання конкретних вправ, переконати дітей в значущості, важливості і корисності цих занять. Потім необхідно довести до учнів знання про самий процес самостійної діяльності.

Декілька слів треба сказати про самостійне виконання вправ. Щоб самостійно виконати вправи, наприклад ранкову гімнастику, або розвивати фізичні якості, учень повинен уміти контролювати свої рухи. Це представляє певну трудність: за відсутності зовнішнього контролю, оцінки він повинен керуватися своїми відчуттями, головним чином м'язовим відчуттям, яке Сєченов недаремно називав «темним м'язовим відчуттям». Якщо дітей спеціально не учити цьому, вони випробовують великі утруднення при розрізненні просторових, тимчасових і динамічних параметрів руху. Як їх навчити цьому?

Перш за все, звертаюувагу учнів на вміння оцінювати такі положення, тобто коли учень виконав вправу, я не поспішаюоцінювати правильність виконання, а прошузробити це учня (тим самим зосередити увагу на цьому питанні).

Вчудумати при виконанні вправ, самостійно підбирати вправи, даючи школярам відповідні віку завдання. Наприклад, школярі роблять нахили, торкаючись – питаю у дітей, які різновиди нахилів вони знають (нахили в сторони, назад, нахили з різними положеннями рук), вчушколярів підбирати схожі, типові вправи, розвивати творчість, критичне відношення. Адже самостійність близька до двох властивостей особи: критичності і творчості.

Важливо не тільки навчати учнів відтворенню яких-небудь рухів самостійно, але і знайомити їх з основними положеннями, правилами самостійних занять. Тільки тоді учні відповідно до тих умов, в яких вони займаються, зможуть правильно підібрати вправи, спланувати свої знання.

Визначаючи складність того або іншого завдання, я враховую індивідуальні особливості учнів, їх схильності, з тим, щоб, з одного боку, завдання було посильне, доступно для них, а з іншого – мало певну трудність, що вимагає відомої напруги для подолання.

Дуже важливими моментами є питання організації самостійної діяльності. Вони теж багатопланові: від елементарних – організація самостійних занять при виконанні ранкової гімнастики (гігієнічні умови, заходи безпеки, підготовка інвентаря і т.  п.) – до таких, як організація умов вибраних засобів, способів виконання. Починати навчання цьому потрібно з простих елементів, наприклад при організації умов проведення учбових і позакласних занять систематично звертаюсь за допомогою учнів. Причому використовую їх не як простих виконавців, а раджуся з ними з різних питань.

Самостійність – це завжди в якійсь мірі творчість. З цих позицій самостійна діяльність розрізняється по рівню творчого підходу:

–  є види самостійної діяльності, коли учню достатньо відтворити те, що йому показав або про що розказав вчитель (найпростіший, низький рівень);

–  другий рівень самостійної діяльності – коли відоме, добре знайоме, освоєне учень застосовує в інших ситуаціях, відмінних від звичайних, в іншій обстановці;

–  третій (вищий) рівень творчого підходу полягає в тому, що на основі знань, колишнього досвіду учень знаходить інші способи виконання завдання, придумує інші засоби, що приводять кінець кінцем до тієї ж мети.

Разом з тим, безпосереднє навчання навикам і умінням самостійних занять – не єдиний шлях виховання звички до занять фізичною культурою. Досягненню цієї мети сприяють прийоми, що забезпечують усвідомлене засвоєння знань, умінь і навиків на уроках фізкультури, що підвищують інтерес до фізичних вправ, виховуючи звичку до активного відпочинку, а також розвиток у школярів самооцінки рухів, облік індивідуальних особливостей учнів при визначенні для них домашніх завдань по фізкультурі.

До методів і прийомів, сприяючих формуванню звички у школярів регулярно займатися фізичними вправами, відносяться, зокрема, методи переконання – бесіди, лекції, інформації, пояснення і т.  п. Застосовуючи ці методи, я формуюсоціально значущі мотиви виникнення звички до занять фізичною культурою, розвиваюдо них інтерес, озброююучнів необхідними теоретичними знаннями в області фізичної культури і спорту. Бесіда, наприклад, може виконувати і освітню, і виховну функції, коли учень одержує певну інформацію, поповнює свої знання, знайомиться з тими або іншими вимогами.

Бесіда допомагає переконати учнів в необхідності виховувати в собі позитивні якості особи. Постановка перспективи усилює метод переконання, конкретизує мету придбання знань і навиків, дискусія активізує їх на самовдосконалення.

Разом з методами переконання важливу роль у формуванні звички до занять фізичною культурою грають практичні методи – показ, демонстрація, інструктаж, перевірка знань і умінь, консультування, приклад, коректування і стимулювання діяльності учнів (заохочення і осуд).

Приведені методи необхідно застосовувати при повідомленні теоретичних відомостей – про розділи програми по фізичній культурі, при навчанні руховим діям.

Я, керуючись метою і задачами уроку, будуюсвою роботу в наступній послідовності: роз'яснення, показ, практичні вправи з обов'язковим інструктажем про дозування, темп, ритмі виконання. Залежно від віку учнів послідовність роботи може мінятися.

Проводячи ввідну бесіду, я коротко розказуюпро основні виховні і освітні задачі фізичної культури. Наприклад, пояснюючи зміст «орієнтовні комплексні тести», слід розкрити її значення, показати важливість виконання всіх норм програми. Користуючись методом прикладу, часто розказую школярам про спортивні шляхи видатних рекордсменів, чемпіонів Олімпійських ігор, миру і Європи.

Перш за все у школярів треба збудити інтерес до самого процесу занять фізкультурою. Тому уроки проводжу так, щоб вони залишали в свідомості підлітків глибокий слід, приносили задоволення і були емоційно привабливими, що створює сприятливі можливості для великих вольових напруг при подоланні труднощів під час занять фізкультурою. Слід помітити, що цілеспрямована робота по фізичному вдосконаленню школярів, яка ведеться мною головним чином на уроках, включає і елементи самостійності учнів, в основному це виконання домашніх завдань або періодичні додаткові заняття з метою підготовки до здачі яких-небудь нормативів.

Проте у зв'язку з тим, що озброєння учнів знаннями, формуванням відповідних умінь і навиків, без яких неможливі самостійні заняття, – важлива умова для упровадження фізичної культури в побут, для акцентування уваги на цих питаннях в програмі виділений спеціальний розділ. В ньому з урахуванням віку і реальних можливостей школярів даний матеріал, для вивчення якого потрібно докласти немало зусиль при формуванні у школярів навиків і умінь самостійних занять.

Наприклад, розвиток якості витривалості приречений наявністю учбових нормативів в бігу на 500–1000  м вже з 1-го класу. Природно, на уроках я учушколярів зберігати певну швидкість бігу, розподіляти сили на дистанції, правильно дихати, даюконкретні домашні завдання. Протягом всіх літ навчання я розвиваюу школярів витривалість, і разом з цим що учні потроху одержують відомості про прийоми, способах дії на цю якість, у них формуються певні уміння і навики.

Гармонійний фізичний розвиток, виховання основних фізичних якостей повинні здійснюватися з початкових класів. Проте виконання вправ для розвитку фізичних якостей вимагає достатньо точного дозування фізичних навантажень і контролю за реакцією організму.

Тепер перейдемо до змісту самостійних занять, які вправи можна (і потрібно) рекомендувати школярам для самостійних занять.

Але раніше потрібно з'ясувати відмінність самостійних занять від домашніх завдань. Даючи домашні завдання, я говорю школярам, які вправи треба робити, скільки разів їх повторювати, з якою інтенсивністю, послідовністю, на який період (тиждень, місяць або більше) розраховано завдання. Окрім цього, я розказую учням, в яких умовах слід виконувати задані вправи і як ці умови створити. Через обумовлений час перевіряю якість освоєння вправ і з урахуванням цього даю інші завдання.

Самостійні завдання схематично є наступним. Перед учнем ставиться певна мета, наприклад, виконати норматив в підтяганні. Учень повинен сам підібрати засоби, спланувати тренування, забезпечити собі відповідні умови, самостійно контролювати свій стан, навантаження, зміну підготовленості на кожному занятті і через визначені їм самим проміжки часу аналізувати свою діяльність. Я ж тільки рекомендуюшколяреві зразкові комплекси вправ для самостійних занять, але вибрати з цих комплексів необхідне з урахуванням своїх індивідуальних особливостей учень повинен сам.

При виконанні комплексів на самостійних заняттях школярі повинні будувати заняття по наступній схемі. На початку заняття йде підготовка до виконання комплексу – загальнорозвиваючі вправи типу розминки: рухи рук з амплітудою, що поступово збільшується, нахили і кругові рухи тулуба, присідання і почергові помахи ногами вперед, в сторони, назад, повільний біг або підскоки на місці, ходьба на місці. Кожна вправа розминки виконується 6–8 разів. Якщо в комплексі є особливо важкі вправи, слід спеціально до них підготуватися. В основній частині заняття бажано планувати наступну їх черговість: вправи для розвитку швидкості, гнучкості, спритності, сили і витривалості. В кінці занять слід обов'язково передбачити вправи, сприяючі поступовій перебудові роботи систем і функцій організму від напруженої діяльності до спокійного стану.

Орієнтуючи школярів на самостійні заняття по фізичній культурі, рекомендуюїм займатися не рідше двох разів на тиждень. Тривалість залежить від змісту і інтенсивності тренування (але не більше півтори-двох годин). Поступово переходячи від конкретних домашніх завдань до все більш загальних задач, я прагну створити учням такі умови, щоб утруднення не охолоджували їх прагнення займатися. Для цього застосовую різні варіанти. Наприклад, використовувати для своєї мети спортивний зал. Таким чином, я можуконсультувати школярів, допомагаючи їм вирішувати виникаючі сумніви, виправляти помилки. Інший варіант – об'єднуюучнів у невеликі групи, коли є лідер – кваліфікований спортсмен, інструктор-громадський діяч.

Я упроваджує домашні завдання серед учнів 5–6-х класів, а починаючи з 10-х класів – самостійні заняття фізичними вправами. Мною розроблена система завдань: загальних для хлопців і дівчат (одні і ті ж вправи, але різне навантаження); загальні тільки для хлопців; загальні тільки для дівчат; індивідуальні – залежно від підготовленості.

Загальні для всіх вправи учні виконують щодня, включаючи їх в зарядку, у фізкультурні паузи між приготуванням домашніх завдань по інших предметах, в самостійні тренувальні заняття. Учням пропонується перелік вправ, з якого вони на свій розсуд вибирають 3–5 вправ на кожний день.

Індивідуальні завдання направлені, як правило, на підготовку до здачі учбових нормативів, на ліквідацію відставання в розвитку рухових якостей. Тому у кожному конкретному випадку їх планують особливо, на певні проміжки часу.

Загальні завдання розраховані на місяць. Після повторення їх протягом цього часу вони обновляються, змінюється навантаження. В кінці кожної четверті визначається ефективність самостійних занять.

Ефективність виконання завдань значно підвищується при колективних заняттях. В цьому випадку збільшується емоційність занять, школярі мають нагоду одержувати термінову інформацію від товаришів. Крім того, колективні заняття благотворно впливають на сором'язливих, не упевнених в собі що вчаться, яким самим важко регулярно тренуватися.

Не можна залишати без уваги і таке сприятливе для самостійних занять час, як літні канікули. Практика показує, що, якщо школярі пасивно проводять свій літній відпочинок, у них, не дивлячись на збільшення зростання, ваги, істотно знижуються результати, що відображають їх підготовленість. Тому дуже важливо переконати школярів в необхідності для них літніх занять.

Змістом таких занять повинні бути загальнорозвиваючі вправи типу зарядки. Але у зв'язку з тим що влітку розпорядок дня у школярів не насичений різними обов'язковими справами, як протягом учбового року, можна збільшити число повторень вправ, різноманітити їх. Кожному учню необхідно хоча б підтримувати свій рівень розвитку сили, витривалості, систематично виконуючи відповідні вправи.

Для підтримки швидкості, швидкості бігу, спритності переконуюхлопчиків і дівчаток в перевазі активного відпочинку, рекомендуюїм грати в спортивні ігри: футбол, волейбол, баскетбол, бадмінтон, теніс, ручний м'яч. Одним з провідних дидактичних принципів, на яких будуються заняття фізичною культурою і спортом (у тому числі і самостійні), є поступовість в підвищенні навантажень і регулярність їх виконання. При надмірному навантаженні не відбудеться зростання тренованості, а нагромаджуватиметься стомлення. Цей стан можна визначити по суб'єктивних показниках. При стомленні, як правило, наголошується відчуття утомленості, знижується працездатність, погіршується якість виконання рухів.

Для того, щоб запобігти небажаному негативному впливу самостійних занять, доцільно використовувати методи самоконтролю. Самоконтроль – це систематичні самостійні спостереження школяра, що займається фізичними вправами і спортом, за змінами свого здоров'я, фізичного розвитку і фізичної підготовленості. Важливо пояснити значення самоконтролю при самостійних заняттях школярів фізичними вправами і батькам, зацікавити їх, привернути до цього важливого засобу виховання цілеспрямованості і працьовитості, відповідального відношення до свого здоров'я.

Як показники самоконтролю, як правило, використовуються суб'єктивні і об'єктивні ознаки зміни функціонального стану організму під впливом фізичних навантажень.

Як суб'єктивні показники самоконтролю частіше за все використовуються самопочуття, ступінь утомленості, настрій, сон, апетит, а об'єктивних  – частота серцевих скорочень, динаміка маси тіла, сили кисті та ін. Показники самоконтролю слід вносити в спеціальний щоденник (Науковий досвід Мустафієва Л.С.).

Облік змісту навантаження і режиму занять, аналіз динаміки результатів і зростання тренованості в зіставленні з даними самоконтролю допоможуть педагогу оцінити правильність режиму тренувальних занять, своєчасно усунути негативний вплив надмірних навантажень, а самому школяреві переконатися в ефективності занять і їх благотворному впливі на фізичний розвиток і стан здоров'я. Таким чином, самоконтроль, регулярний і правильно організований, може стати великою підмогою вчителю у вихованні здорових і добре фізично розвинутих школярів.

Адрес публикации: https://www.prodlenka.org/metodicheskie-razrabotki/25609-organizacija-samostijnih-zanjat-uchniv-jak-z