Пушкин великий русский поэт

Тема:О. Пушкін — великий російський поет. Жанрово-тематичне розмаїття лірикиПушкіна. Аналіз вірша «До моря...»

Мета:ознайомити учнів із фактами життя і творчості О. Пушкіна, розкрити жанрово-тематичне розмаїття його лірики; розвивати усне зв'язне мовлення, логічне мислення,навички виразного читання, конспектування; сприяти морально-етичному вихованнюшколярів.

Обладнання: портрет О. Пушкіна (на вибір учителя); виставка його творів, тексти віршів поета (в оригіналі чи перекладах на вибір учителя), електронна презентація.

У нас же все під Пушкіна.

Ф. Достоєвський,

російський письменник

Дихайте Пушкіним — немає повітря більш чистого і високого.

Д. Благой,

російський літературознавець

ХІД УРОКУ

ІПІДГОТОВКА ДО СПРИЙНЯТТЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Вступне слово вчителя.

В історії світової літератури є такі імена, до яких звертаються люди різного віку, уподобань та смаків. Вони супроводжують кожного з нас від колиски до самої смерті. Для багатьох поколінь росіян саме таким поетом був О. С. Пушкін — видатний поет, прозаїк, драматург, глибокий знавець історії Росії, справжній Майстер, творчість якого стала взірцем для багатьох наступних митців.

ІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ , МЕТИ ТА ЕПІГРАФІВ УРОКУ

ІІІ. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Роботаз епіграфами.

Ф. Достоєвський та Д. Благай про Пушкіна

Прочитайте виразно епіграфи до уроку.

Як-ви розумієте кожен із них?

Що, на вашу думку, мав на увазі Ф. Достоєвський? (Письменник мав на увазі саму суть, найголовнішу ідею російської культури і російської душі — чутливість і гуманізм.)

На чому наголошував Д. Благой? (На високій моральності, гуманізмі, етичному боці творчості поета.)

2. Повідомлення учнів про життєвий і творчий шлях поета.

(Під час розповіді учні складають тези чи конспект.)

6 червня 1799 року у Москві на Німецькій вулиці у відставного майора Сергія Львовича Пушкіна та дружини його Надії Осипівни народився син Олександр, Рід Пушкіних належав до старовинного дворянського роду, що брав свій початок у XIII столітті й був тісно пов'язаний з історією становлення Російської держави. Так,, його бабуся походила з роду Ржевських, відомого ще з часів Київської Русі. А мати, Надія Осипівна, була онукою Абрама Петровича Ганнібала, хрещеника й вихованця Петра І, «арапа Петра Великого». Зазначимо, що поет завжди цікавився своїмродоводом і з гордістю писав: «Ім'я предків моїх зустрічається щохвилини в російській історії».

Дитинство поета

Батько поета буй високоосвіченою людиною: досконало знав французьку мову, мав велику бібліотеку, знав напам'ять безліч поезій та умів їх гарно декламувати, сам писав вірші, любив театр, музику. З дитячих років майбутній поет мав можливість бачити у батьківському домі прославленого письменника й істори­ка М. Карамзіна, поетів ї. Дмитрієва і К. Батюшкова. Різнобічне коло інтересів батька, безперечно, сприяли розвиткові художніх здібностей і у дітей.

Дитинство поета пройшло у Москві та Захаровому, помісті бабусі Марії Олександрівни Ганнібал. Саме їй та няньці Орині Родіонівні маленький Олександр зобов'язаний першими яскравими враженнями від російських народних казок, за ними він навчився і російської грамоти.

Влітку 1811 року дванадцятирічного Олександра віддали до Царськосельського Ліцею — закритого навчального закладу для дітей дворян, яких мали виховувати для державної служби. Того року прийняли лише тридцять учнів, яким у майбутньому судилося стати гордістю Російської імперії.

Юний ліцеїст вільно володів французькою мовою, тому його всі називали «Француз». У роки навчання в Ліцеї Пушкін знайшов справжніх друзів: І. Пущина, В. Кюхельбекера, А. Дельвіга, К. Данзаса, І. Малиновського, М. Яковлєва. та інших. Дружба з ними тривала протягом усього життя поета. У день випуску всі вони поклялися у вічній дружбі, обмінялися чавунними обручками і виріши­ли зустрічатися кожного року 19 жовтня. В одному з віршів, присвяченому цій даті, «19 октября (Роняет лес багряный свой убор...)», Пушкін писав:

Друзья мои, прекрасен наш союз!

Он, как душа, неразделим и вечен —

Неколебим, свободен и беспечен,

Сростался он под сенью дружных муз.

Куда бы нас ни бросила судьбина,

И счастие куда б ни повело,

Все те же мы: нам целый мир чужбина;

Отечество нам Царское Село.

У Ліцеї Пушкін почав писати вірші,. Перший його вірш був опублікований 1814 року і називався «К другу стихотворцу». Юний автор намагався приховати своє прізвище і таму підписався «Н. К. Ш. П.» (якщо читати справа наліво, то вийде прізвище Пушкін без голосних). Взагалі, поезія ліцейського періоду вражає своєю життєрадісністю, прославленням радощів життя, кохання, дружби.

Читання вірша «К другу стихотворцу»

Схвальний відгук Г. Р. Державіна вірш Пушкіна

У 1817 році О. Пушкін закінчив Ліцей. На випускному іспиті з російсь­кої словесності юнак читав вірш «Воспоминание в Царском Селе», яке вразило присутнього на екзамені патріарха російських поетів Г. Р. Державіна. Відомийпоет віщував йому блискуче майбутнє. Слова виявилися пророчими. Через три роки вийшла перша велика поема О. Пушкіна «Руслан і Людмила», що зробила його знаменитим. Г. Державін подарував молодому поетові портрет з надписом: «Переможцю учневі від переможеного вчителя».

Читання «Руслан і Людмила»

Після закінчення Ліцею О. Пушкін служив у Колегії іноземних справ і продовжував писати вірші. Протягом 1817-1820 рр. змінюється характер лірики поета, у ній з'являються волелюбні мотиви й настрої. Серед найбільш відомих віршів цього періоду слід назвати оду «Вольність» (1818), в якій поєдналися традиції класицизму і романтичного пафосу, «Село» (1819), «До Чаадаєва» (1818), сповнені ідеями патріотизму, «Казки. Ноель» (1818), з якій відчувається їдка іронія на царя. За Пушкіним утверджується слава поета-вільнодумця. Це призвело до того, що молодого митця заслали на південь..

Читання «Вольность», «До Чаадаєва», «Казки. Ноель».

З 1820 р. по 1824 р. О. Пушкін перебуває в Одесі та Бессарабії. Цей період творчості поета літературознавці називають романтичним. О. Пушкін створює цикл поем «Брати-розбійники», «Цигани», «Бахчисарайський фонтан», лірич­ні поезії «Погасло денне світило...», «Чорна шаль», «До моря», починає писати роман у віршах «Євгеній Онєгін».

Читання «Погасло денне світило...», «Чорна шаль», «Цигани», «Бахчисарайський фонтан»

У 1824 році поет переїздить до маєтку своїх батьків — Михайловського. Саме там була написана драма «Борис Годунов», багато ліричних віршів: «Храни мене, мій талісман...», «Наслідування Корану», «Фонтану Бахчисарайсько­го палацу» тощо.

Декабристи і Пушкін

14 грудня 1825 р. у Петербурзі на Сенатській площі відбулося повстання декабристів, серед яких було, багато друзів та знайомих О. Пушкіна. Найактивніших із них було повішено, інших — відправлено на двадцятип'ятирічне заслання до Сибіру. На знак їхньої підтримки поет пише вірш «У глибині сибірських руд...», який передає до Сибіру за допомогою М. Волконської, що їхала до свого засланого чоловіка.

Читання «У глибині сибірських руд...»

Новий цар Микола І викликав О. Пушкіна до Москви, неначебто вибачивши йому і прагнучи зробити поета покірним, привернути його на свій бік. До кінця життя Пушкіна цар був його цензором, за ним увесь час слідкувало IIIжандармське відділення на чолі з Бенкендорфом. Проте поет залишився вірним своїм переко­нанням. Протягом 1826-1830 років з-під пера митця вийшли «Будиночок у Колом­иї», «Маленькі трагедії», «Повісті Бєлкіна». Восени 1830 р. було закінчено роман «Євгеній Онєгін», над яким поет працював понад сім років.

На думку пушкінознавців, у 30-х роках у творчості Пушкіна переважає проза, представлена такими творами, як «Дубровський», «Пікова дама», «Капітанська дочка», «Історія Пугачова». В цей же період були створені поема «Мідний вершник», казки у віршах, «Пісні західних слов'ян», прекрасна лірика («Що в імені тобі моєму?», «Біси», «Мій родовід» тощо).

Зустрічз Наталією Гончаровою

Взимку 1828 року на одному з московських балів О. Пушкін уперше зустрів шістнадцятилітню Наталію Гончарову, яка щойно почала виїжджати у світ. «Я покохав її, голова моя закрутилася»,— писав поет. Саме у цей час світ побачив вірш «Мадонна», в якому поет називає Наталі «чистішої краси найчисті­ший взірець». Незабаром Пушкін освідчився її у коханні і запропонував руку, але отримав непевну відповідь. Така непевність тривала протягом двох років. І лише у березні 1830 року поет одержав давноочікувану згоду. Молоді переїхали до Петербурга. У них народилося четверо дітей: Марія, Олександр, Григорій, Наталія.

Життя складалося нелегко. Поет увесь час присвячував журналові «Современник». Пушкіна цькувало світське товариство. По місту поширювалися чутки про те, що його талант занепав, що у його дружини романи з царем та сином голландського посланця барона Геккерена молодим Дантесом. Пушкін неодноразово одержував пасквилі на цю тему.

Смерть поета

Щоб захистити честь своєї дружини та „ свою власну він приймає виклик на дуель із Дантесом. Його секундантом мав бути ліцейський приятель Данзас. Січень 1837 року приніс у дім Пушкіних непоправиму втрату: на дуелі було поранено Пушкіна. Через декілька днів він помер. Його смерть стала трагедією не тільки для літератури, а й для всієї Росії. Горе й обурення всього народу висловив тоді ще нікому не відомий М. Лермонтов у вірші «Смерть поета». Поховано 0. Пушкіна у Святогорському монастирі на Псковщині, поруч із могилами його предків.

(Учитель або підготовлений учень читає вірш А. Дементьєва «Мені наснився сон...»).

А мне приснился сон,

Что Пушкин был спасен

Сергеем Соболевским...

Его любимый друг

С достоинством и блеском

Дуэль расстроил вдруг.

Дуэль не состоялась.

Остались боль и ярость

Да шум великосветский,

Что так ему постыл...

К несчастью, Соболевский

Тот год в Европах жил.

А мнеприснился сон, Что Пушкин был спасен...

Все было очень просто:

У Троицкого моста

Он встретил Натали. Их экипажи встали, Она была в вуали — В серебряной пыли. Он вышел поклониться,

Сказать — пускай не ждут. Могло все измениться

В те несколько минут.

К несчастью, Натали была такблизорука, Что, не узнав супруга, растаяла вдали.

А мне приснился сон, Что Пушкин был спасен... Под дуло пистолета, Не опуская глаз, Шагнул вперед Данзас

И заслонил поэта. И слышал только лес,

Что говорил он другу — И опускает руку Несбывшийся Дантес

К несчастью, пленник чести Так поступить не смел.

Остался он на месте. И выстрел прогремел...

А мне приснился сон.

Что Пушкин был спасен...

3. Виразне читання учнями віршів О. Пушкіна.

(Цей вид роботи можна включити у розповідь про поета.).

4. Повідомлення учнів «О. Пушкін та Україна».

У період свого південного заслання О. Пушкін бував у Києві, милувався красою

природи українського краю, слухав пісні кобзарів, цікавився історією Київської

Русі, дух якої передав у поемі «Руслан і Людмила». Ще у ліцейський період він написав вірш «Козак», що є наслідуванням української пісні. Цікавила 0. Пушкіна й особистість гетьмана Мазепи, якого він змалював у поемі «Полтава».

Відомо, що творчість російського поета любив і знав Т. Шевченко, деякі його вірші він згадував у своєму «Щоденникові».

Ще за життя Пушкіна його твори українською мовою перекладали

Л. Боровиковський, Є. Гребінка, а згодом — С. Руданський, П. Грабовський,

М. Старицький. Усі драматичні твори поета переклав І. Франко.

УXXстолітті з'являються прекрасні переклади М. Рильського, П. Тичини,

М. Бажана, А. Малишка, М, Зерова та інших. ,

5. Виразне читання вірша О, Пушкіна'«До моря» у перекладі А. Малишка.

(Вірш можна прочитати мовою оригіналу.)

6. Бесіда за прочитаним.

Чим знаменний цей вірш? (Він став підсумковим-твором південного заслання.)

Яким змальовано море? (Це велична стихія, непідвладна людині.) .

Знайдіть засоби художньої виразності, якими користується автор, зма­льовуючи морську стихію? (Епітети: «півпрозорі хвилі», «дружній шум серед світання», «глухий шум», «доскучні, сірі береги»; звертання: «прощай, стихіє в вольній силі!», «Душі моєї світла мрія!», «о, море»; метафори: «ти сяєш в далині», «твій дружній шум», «ти зводишся з прибою», «надію несла в журбі душа моя» тощо.)

—Яку роль у вірші відіграє прийом психологічного паралелізму? (Він допомагає передати настрій ліричного героя.)

— Яким є настрій ліричного героя і загальний настрій вірша? (Вірш має сумний настрій, адже ліричний герой прощається з морем.)

Які думки охопили ліричного героя на березі моря? (Природна стихія породила філософські роздуми про життя, вона суголосна його бунтівній душі. Герой згадує кумирів свого часу Наполеона і Байрона. Він розуміє, що усе на землі тлінне, звучать мотиви фатальності долі, добра і зла, сумні роздуми про сенс буття («Бо де добро — то там вартує чи то освіта, чи тиран».)

Згадайте, символом чого у романтиків є море? (Вільної стихії, свободи.)

Знайдіть ознаки романтизму у поезії. (Сумний настрій ліричного героя, його бунтівлива душа, роздуми про життя і смерть, про сенс життя; краса і велич природи, що одна «розуміє» душевний стан героя.)

ІV.ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Підсумкова бесіда.

Що нового ви дізналися про життя і творчість-О. Пушкіна?

Назвіть основні його твори.

Який із прослуханих на уроці віршів сподобався вам найбільше? Чому?

Чи можете ви назвати тематику віршів О. Пушкіна (на матеріалі прослуханих віршів)? (Тематика віршів різна. У поета є твори про кохання, природу, дружбу, поезію, філософські роздуми про сенс буття.)

Назвіть відомих вам перекладачів О. Пушкіна.

Вшануємо пам'ять поета словами вдячності

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Дібрати вірші до кожного з періодів творчої діяльності О. Пушкіна; вивчити напам'ять вірш «До моря» або якийсь інший.

6 червня 1799 року у Москві на Німецькій вулиці у відставного майора Сергія Львовича Пушкіна та дружини його Надії Осипівни народився син Олександр, Рід Пушкіних належав до старовинного дворянського роду, що брав свій початок у XIII столітті й був тісно пов'язаний з історією становлення Російської держави. Так,, його бабуся походила з роду Ржевських, відомого ще з часів Київської Русі. А мати, Надія Осипівна, була онукою Абрама Петровича Ганнібала, хрещеника й вихованця Петра І, «арапа Петра Великого». Зазначимо, що поет завжди цікавився своїмродоводом і з гордістю писав: «Ім'я предків моїх зустрічається щохвилини в російській історії».

Дитинство поета

Батько поета буй високоосвіченою людиною: досконало знав французьку мову, мав велику бібліотеку, знав напам'ять безліч поезій та умів їх гарно декламувати, сам писав вірші, любив театр, музику. З дитячих років майбутній поет мав можливість бачити у батьківському домі прославленого письменника й істори­ка М. Карамзіна, поетів ї. Дмитрієва і К. Батюшкова. Різнобічне коло інтересів батька, безперечно, сприяли розвиткові художніх здібностей і у дітей.

Дитинство поета пройшло у Москві та Захаровому, помісті бабусі Марії Олександрівни Ганнібал. Саме їй та няньці Орині Родіонівні маленький Олександр зобов'язаний першими яскравими враженнями від російських народних казок, за ними він навчився і російської грамоти.

Влітку 1811 року дванадцятирічного Олександра віддали до Царськосельського Ліцею — закритого навчального закладу для дітей дворян, яких мали виховувати для державної служби. Того року прийняли лише тридцять учнів, яким у майбутньому судилося стати гордістю Російської імперії.

Юний ліцеїст вільно володів французькою мовою, тому його всі називали «Француз». У роки навчання в Ліцеї Пушкін знайшов справжніх друзів: І. Пущина, В. Кюхельбекера, А. Дельвіга, К. Данзаса, І. Малиновського, М. Яковлєва. та інших. Дружба з ними тривала протягом усього життя поета. У день випуску всі вони поклялися у вічній дружбі, обмінялися чавунними обручками і виріши­ли зустрічатися кожного року 19 жовтня. В одному з віршів, присвяченому цій даті, «19 октября (Роняет лес багряный свой убор...)», Пушкін писав:

Друзья мои, прекрасен наш союз!

Он, как душа, неразделим и вечен —

Неколебим, свободен и беспечен,

Сростался он под сенью дружных муз.

Куда бы нас ни бросила судьбина,

И счастие куда б ни повело,

Все те же мы: нам целый мир чужбина;

Отечество нам Царское Село.

У Ліцеї Пушкін почав писати вірші,. Перший його вірш був опублікований 1814 року і називався «К другу стихотворцу». Юний автор намагався приховати своє прізвище і таму підписався «Н. К. Ш. П.» (якщо читати справа наліво, то вийде прізвище Пушкін без голосних). Взагалі, поезія ліцейського періоду вражає своєю життєрадісністю, прославленням радощів життя, кохання, дружби.

Читання вірша «К другу стихотворцу»

Схвальний відгук Г. Р. Державіна про вірш Пушкіна

У 1817 році О. Пушкін закінчив Ліцей. На випускному іспиті з російсь­кої словесності юнак читав вірш «Воспоминание в Царском Селе», яке вразило присутнього на екзамені патріарха російських поетів Г. Р. Державіна. Відомийпоет віщував йому блискуче майбутнє. Слова виявилися пророчими. Через три роки вийшла перша велика поема О. Пушкіна «Руслан і Людмила», що зробила його знаменитим. Г. Державін подарував молодому поетові портрет з надписом: «Переможцю учневі від переможеного вчителя».

Читання «Руслан і Людмила»

Після закінчення Ліцею О. Пушкін служив у Колегії іноземних справ і продовжував писати вірші. Протягом 1817-1820 рр. змінюється характер лірики поета, у ній з'являються волелюбні мотиви й настрої. Серед найбільш відомих віршів цього періоду слід назвати оду «Вольність» (1818), в якій поєдналися традиції класицизму і романтичного пафосу, «Село» (1819), «До Чаадаєва» (1818), сповнені ідеями патріотизму, «Казки. Ноель» (1818), з якій відчувається їдка іронія на царя. За Пушкіним утверджується слава поета-вільнодумця. Це призвело до того, що молодого митця заслали на південь..

Читання «Вольность», «До Чаадаєва», «Казки. Ноель».

З 1820 р. по 1824 р. О. Пушкін перебуває в Одесі та Бессарабії. Цей період творчості поета літературознавці називають романтичним. О. Пушкін створює цикл поем «Брати-розбійники», «Цигани», «Бахчисарайський фонтан», ліричні поезії «Погасло денне світило...», «Чорна шаль», «До моря», починає писати роман у віршах «Євгеній Онєгін».

Читання «Погасло денне світило...», «Чорна шаль», «Цигани», «Бахчисарайський фонтан»

У 1824 році поет переїздить до маєтку своїх батьків — Михайловського. Саме там була написана драма «Борис Годунов», багато ліричних віршів: «Храни мене, мій талісман...», «Наслідування Корану», «Фонтану Бахчисарайського палацу» тощо.

Декабристи і Пушкін

14 грудня 1825 р. у Петербурзі на Сенатській площі відбулося повстання декабристів, серед яких було, багато друзів та знайомих О. Пушкіна. Найактивніших із них було повішено, інших — відправлено на двадцятип'ятирічне заслання до Сибіру. На знак їхньої підтримки поет пише вірш «У глибині сибірських руд...», який передає до Сибіру за допомогою М. Волконської, що їхала до свого засланого чоловіка.

Читання «У глибині сибірських руд...»

Новий цар Микола І викликав О. Пушкіна до Москви, неначебто вибачивши йому і прагнучи зробити поета покірним, привернути його на свій бік. До кінця життя Пушкіна цар був його цензором, за ним увесь час слідкувало IIIжандармське відділення на чолі з Бенкендорфом. Проте поет залишився вірним своїм переко­нанням. Протягом 1826-1830 років з-під пера митця вийшли «Будиночок у Коломиї», «Маленькі трагедії», «Повісті Бєлкіна». Восени 1830 р. було закінчено роман «Євгеній Онєгін», над яким поет працював понад сім років.

На думку пушкінознавців, у 30-х роках у творчості Пушкіна переважає проза, представлена такими творами, як «Дубровський», «Пікова дама», «Капітанська дочка», «Історія Пугачова». В цей же період були створені поема «Мідний вершник», казки у віршах, «Пісні західних слов'ян», прекрасна лірика («Що в імені тобі моєму?», «Біси», «Мій родовід» тощо).

Зустрічз Наталією Гончаровою

Взимку 1828 року на одному з московських балів О. Пушкін уперше зустрів шістнадцятилітню Наталію Гончарову, яка щойно почала виїжджати у світ. «Я покохав її, голова моя закрутилася»,— писав поет. Саме у цей час світ побачив вірш «Мадонна», в якому поет називає Наталі «чистішої краси найчисті­ший взірець». Незабаром Пушкін освідчився її у коханні і запропонував руку, але отримав непевну відповідь. Така непевність тривала протягом двох років. І лише у березні 1830 року поет одержав давноочікувану згоду. Молоді переїхали до Петербурга. У них народилося четверо дітей: Марія, Олександр, Григорій, Наталія.

Життя складалося нелегко. Поет увесь час присвячував журналові «Современник». Пушкіна цькувало світське товариство. По місту поширювалися чутки про те, що його талант занепав, що у його дружини романи з царем та сином голландського посланця барона Геккерена молодим Дантесом. Пушкін неодноразово одержував пасквилі на цю тему.

Смерть поета

Щоб захистити честь своєї дружини та „ свою власну він приймає виклик на дуель із Дантесом. Його секундантом мав бути ліцейський приятель Данзас. Січень 1837 року приніс у дім Пушкіних непоправиму втрату: на дуелі було поранено Пушкіна. Через декілька днів він помер. Його смерть стала трагедією не тільки для літератури, а й для всієї Росії. Горе й обурення всього народу висловив тоді ще нікому не відомий М. Лермонтов у вірші «Смерть поета». Поховано 0. Пушкіна у Святогорському монастирі на Псковщині, поруч із могилами його предків.

(Учитель або підготовлений учень читає вірш А. Дементьєва «Мені наснився сон...»).

А мне приснился сон,

Что Пушкин был спасен

Сергеем Соболевским...

Его любимый друг

С достоинством и блеском

Дуэль расстроил вдруг.

Дуэль не состоялась.

Остались боль и ярость

Да шум великосветский,

Что так ему постыл...

К несчастью, Соболевский

Тот год в Европах жил.

А мнеприснился сон, Что Пушкин был спасен...

Все было очень просто:

У Троицкого моста

Он встретил Натали. Их экипажи встали, Она была в вуали — В серебряной пыли. Он вышел поклониться,

Сказать — пускай не ждут. Могло все измениться

В те несколько минут.

К несчастью, Натали была такблизорука, Что, не узнав супруга, растаяла вдали.

А мне приснился сон, Что Пушкин был спасен... Под дуло пистолета, Не опуская глаз, Шагнул вперед Данзас

И заслонил поэта. И слышал только лес,

Что говорил он другу — И опускает руку Несбывшийся Дантес

К несчастью, пленник чести Так поступить не смел.

Остался он на месте. И выстрел прогремел...

А мне приснился сон.

Что Пушкин был спасен...

«О. Пушкін та Україна».

У період свого південного заслання О. Пушкін бував у Києві, милувався красою природи українського краю, слухав пісні кобзарів, цікавився історією Київської

Русі, дух якої передав у поемі «Руслан і Людмила». Ще у ліцейський період він написав вірш «Козак», що є наслідуванням української пісні.

Цікавила 0. Пушкіна й особистість гетьмана Мазепи, якого він змалював у поемі «Полтава».

Відомо, що творчість російського поета любив і знав Т. Шевченко, деякі його вірші він згадував у своєму «Щоденникові».

Ще за життя Пушкіна його твори українською мовою перекладали

Л. Боровиковський, Є. Гребінка, а згодом — С. Руданський, П. Грабовський,

М. Старицький. Усі драматичні твори поета переклав І. Франко.

УXXстолітті з'являються прекрасні переклади М. Рильського, П. Тичини,

М. Бажана, А. Малишка, М, Зерова та інших.

Адрес публикации: https://www.prodlenka.org/metodicheskie-razrabotki/315366-pushkinvelikij-russkij-pojet